МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ  / Центр суддівських студій 

 

Пояснювальна записка до Європейської Хартії про статус Суддів

Модельний кодекс

І. Загальні засади

Положення Європейської Хартії поширюються не лише на професійних, а й на непрофесійних суддів, тому що важливо, щоб усі судді користувалися певними гарантіями стосовно добору кадрів, несумісності посад, їх поведінки та проти припинення перебування на посаді.
Проте Хартією передбачено положення, що стосуються професійних суддів, і фактично ця специфіка має бути невід'ємною від поняття кар'єри професійного судді.

1.1 Мета Хартії - визначити зміст будь-якого закону про статус суддів, ґрунтуючись на завданнях, що мають бути досягнуті: забезпечити компетентність, незалежність та неупередженість, яких громадськість має право очікувати від судів та суддів, яким довірено захист їхніх прав. Таким чином, цей закон не є самоціллю, а скоріше засобом досягнення того, щоб особи, чиї права мають захищатися судами і суддями, мали необхідні гарантії ефективності такого захисту.
Такі гарантії прав осіб забезпечуються компетентністю суддів, їх незалежністю та неупередженістю. Це позитивні характеристики, які закон про статус суддів має прагнути гарантувати, проте вони водночас є й негативними, тому що закон не повинен містити жодного елемента, який міг би негативно вплинути на віру громадян в таку компетентність, незалежність та неупередженість.
Може виникнути питання, чи мають ці положення Хартії бути обов'язковими, тобто чи повинні вони обов'язково включатися до національних законів, що регулюють поведінку суддів, чи вони повинні мати силу рекомендацій і замість них можуть бути застосовано інші положення, що можуть забезпечити рівноцінні гарантії.
Останній підхід може бути виправданим небажанням критикувати національні системи, в яких давно встановленою практикою забезпечено ефективні гарантії законодавчої, захищеності суддівського корпусу, навіть якщо ця система лише згадує про такий захист.
Однак наводилися аргументи, що в достатній кількості країн, в тому числі в державах нових членах Ради Європи, в яких не регулюється здійснення владними структурами повноважень в галузі призначення, переведення, підвищення та припинення строку повноважень суддів, гарантії щодо забезпечення компетентності незалежності та неупередженості суддів не діють.
Саме тому, хоча положення цієї Хартії не є фактично обов'язковими, ми представляємо їх як оптимальний засіб забезпечення того, аби вищезазначених цілей було досягнуто.
Більшість положень Хартії не можуть бути застосованими в системах, де судді обираються безпосередньо громадянами. Було б неможливо скласти Хартію, яка б містила положення, що були б сумісними з такими виборчими системами, бо тоді б текст Хартії було зведено до найменшого спільного знаменника. Хартія також не має на меті анулювати виборчі системи, бо там, де вони існують, вони є в "основі своїй демократичними". Ми можемо зважати, що ці положення застосовуватимуться, наскільки це можливо, до систем, в яких судді обираються. Наприклад, положення, викладені в пунктах 2.2. і 2.3 (перше речення), безперечно, можуть бути застосованими до таких систем, для яких зони забезпечують відповідні гарантії.

1.2 Основні засади, на яких ґрунтується закон про статус суддів, що визначає гарантії компетентності, незалежності та неупередженості суддів і судів, мають бути прийнятими в нормативних актах на вищому рівні, тобто в Конституції, у випадку Європейських держав, які створили такий повний труднощів і неточностей основний текст. Правила, що включено до Хартії, як правило, мають бути прийнятими на законодавчому рівні, який буде також найвищим рівнем у державах з гнучкими конституціями. Вимога щодо того, щоб закріпити основні засади і правила в законодавчих актах чи в конституції захищає останню від можливості внесення до неї поправок за прискореною (поверховою) процедурою, що зовсім не підходить до таких важливих питань. Зокрема, слід зазначити, що у випадках, коли основні засади закріплено в Конституції, це запобігає прийняттю законодавчих актів, які б порушували їх або мали на меті їх порушення.
Зазначаючи, що ці засади мають бути включеними до внутрішніх правових систем. Хартія не говорить про ту повагу, з якою належить у країнах з такими системами ставитися до відповідних положень міжнародних документів, що є обов'язковими для європейських держав. Це особливо справедливо тому, що Хартія використовує найголовніше з цих положень як джерело натхнення, про ще говориться в преамбулі.

1.3 Хартією передбачено отримання думки органу, незалежного від виконавчої та законодавчої влади, коли необхідно прийняти рішення щодо добору, розстановки чи призначення суддів, їх просування по службі чи припинення їх пересування на посаді.
Формулювання цього положення спрямовано на те, щоб охопити різноманітні ситуації: від надання поради виконавчому чи законодавчому органу до фактичних рішень цього незалежного органу.
Слід звернути увагу на певні відмінності в національних системах. Деякі країни зважатимуть, що буде складно допустити, щоб якийсь незалежний орган замінив політичний орган і взяв на себе відповідальність за призначення суддів. Однак в таких випадках вимога щодо обов'язкового отримання думки незалежного органу має бути великим стимулом, якщо не фактичним обов'язком, для органу, що офіційно відповідає за призначення.
Текст цього положення Хартії також надає можливість такому незалежному органові втручатися .з процедуру призначення шляхом висловлення або ж відвертої думки, офіційного висновку, пропозиції або фактичного рішення.
Постає питання про членство в цьому незалежному органі. Хартією щодо цього передбачається, що принаймні половина членів цього органу мають бути судді, обраного такими ж суддями, що означає прагнення не допустити, щоб судді були в меншості : цьому незалежному органі і водночас не вимагає, аби їх була більшість. З огляду на різноманітні філософські концепції та дебати в європейських державах, вимога, щоб суддів було мінімум 50%, виявилася здатною забезпечити достатньо високий рівень гарантій, водночас поважаючи інші принципові міркування, що превалюють в різних національних системах.
Хартія наголошує, що судді, які є членами цього незалежного органу, мають обиратися суддями на таких підставах, що необхідна незалежність цього органу виключає можливість обрання або призначення його членів політичним органом, що належить до виконавчої або законодавчої влади.
За такої процедури заявляється ризик партійно-політичного упередженого ставлення до призначення та ролі суддів. Від суддів, що входять до складу(цього незалежного органу, очікується, що зони мають утримуватися від прагнення досягти прихильності політичних партій чи органів, які самі призначаються чи обираються цими партіями або через ці партії.

1.4 Хартія закріплює за кожним суддею "право на оскарження", якщо він/вона зважає, що створюється загроза її/його незалежності або незалежності правового процесу або ця незалежність якимось чином порушується, і в такому випадку він/вона може передати розгляд вищеописаного незалежного органу.
Це означає, що судді не залишаються беззахисними у випадках посягань на їхню незалежність. Право на оскарження є необхідною гарантією, тому що інакше це залишиться лише бажанням встановити засади, спрямовані на захист суддів, якщо вони не будуть послідовно підтримуватися механізмами, які гарантуватимуть їх ефективну реалізацію. Обов'язок отримувати пропозицію або висновок від незалежного органу перед тим, як буде прийнято рішення щодо статусу конкретного, судді, не обов'язково поширюватиметься на всі можливі ситуації, в яких здійснюватиметься вплив на його чи її незалежність. Саме тому надзвичайно важливо забезпечити можливість, щоб судді могли звертатися до цього органу з власної ініціативи.
Хартія обумовлює, що орган, до якого у такий спосіб звернулися, повинен мати повноваження виправити ситуацію, що впливає на незалежність судді, самостійно, або ж запропонувати, щоб відповідний компетентний владний орган виправив її. Ця формула враховує розмаїття національних систем, і навіть безпосередня рекомендація від незалежного органу з приводу даної ситуації надає значний стимул для розглядуваного владного органу виправити оскаржувану ситуацію.

1.5 Хартія викладає основні обов'язки судді при виконання його/її функцій. "Наявність" відноситься як до часу, що вимагається для того, щоб суддя вирішував справи належним чином, так і до уваги та пильності, які цілком очевидно вимагаються для виконання таких важливих обов'язків, оскільки саме рішення судді гарантує забезпечення прав особи. Повага до людини та її проблеми є особливо важливою з точки зору високої
посади, яку обіймає суддя, ще важливіше тому, що людина відчуває себе особливо незахищеною, коли вона стикається із судовою системою. Цей пункт також відзначає обов'язок судді поважати конфіденційність інформації, яку він/вона отримує в процесі судового розгляду. Наприкінці зазначається, що судді мають забезпечувати підтримання високого рівня компетентності, якого вимагає розгляд справ. Це означає, що високий рівень компетентності, обізнаності є постійною вимогою, що ставиться перед суддею щодо розгляду справ та прийняття у цих справах рішень. Суддя повинен підтримувати цей високий рівень, якщо це необхідно, шляхом подальшого навчання. Як зазначається далі в тексті, різних засобів навчання.

1.6 Хартія визнає роль професійних асоціацій, утворених суддями, до яких всі судді мають право вільного вступу, чим виключається будь-яка форма правової дискримінації щодо права на приєднання до них. Хартією також відзначається, що такі асоціації, зокрема, сприяють захисту законних прав суддів перед тими владними структурами і органами, що приймають рішення, які можуть вплинути на суддів. Отже суддям не забороняється створювати професійні асоціації та приєднуватися до них.
Хоча Хартія не передає цим асоціаціям виключної відповідальності за захист законних прав суддів, вік зазначає, то їх внесок у такий захист перед владними структурами і органами, які приймають рішення стосовно суддів, повинен визнаватися і поважаться. Між іншим, це стосується і незалежного органу, про який йшлося в пункті 1.3.

1.7. Хартією передбачається, ще судді (через їх представників, зокрема тих, що є членами органу, про який йшлося в пункті 1.3, та через свої професійні асоціації) мають бути причетні до прийняття будь-яких рішень про управління судами, про визначення бюджетних коштів судів та до виконання цих рішень на місцевому та національному рівнях.
Не пропонуючи якоїсь конкретної правової форми, це положення наголошує, що судді мають бути задіяні у визначенні загального судового бюджету та ресурсів, що асигнуються для конкретних судів, а це означає встановлення процедури представництва та надання консультацій на національному та місцевому рівнях. Це ще більше застосовується до управління судами та здійснення правосуддя. Хартія не передбачає, що судді мають бути відповідальними за таке управління, проте вимагає, щоб вони не залишалися осторонь при прийнятті адміністративних рішень.
Консультації з суддями з боку їх представників чи професійних асоціацій стосовно будь-яких запропонованих змін до закону, що стосуються їх служби, або ж будь-яких змін, що пропонується внести стосовно їхньої винагороди, мають забезпечувати участь суддів у процесі прийняття рішень стосовно цих питань. Однак, Хартія не санкціонує посягань на повноваження щодо прийняття рішень, якими наділені національні органи відповідно до Конституції.

1. Добір, призначення та початкова підготовка

2.1 Кандидати в судді мають добиратися та призначатися незалежним органом або комітетом. Хартією не вимагається, щоб останній був обов'язкове саме тим незалежним
органом, про який йшлося в пункті 1.3, що означає, наприклад, що з цією метою можуть використовуватися екзаменаційні та відбіркові комітети, за умови забезпечення їх незалежності. На практиці, процедура відбору часто є окремою від. процедури призначення. Важливо уточнити конкретні застережні заходи, якими має супроводжуватися процедура відбору.
Вибір органу, якому буде доручено добір кадрів, має ґрунтуватися на характері обов'язків, які будуть ним виконуватися.
Головна мета - це насамперед оцінити здатність кандидата надати незалежну оцінку справ, які розглядаються суддями, тобто вміння висловити незалежну думку. Уміння застосувати закон стосується одночасно і до знання законодавства і до здатності застосувати його на практиці, а це дві зовсім різні речі. Відбірковий орган повинен забезпечити відбір також за тим критерієм, який стосується поведінки кандидата в судді, що має ґрунтуватися на повазі до людської гідності, що є надзвичайно важливим у спілкуванні особи, що наділена високими повноваженнями, та учасниками судового процесу, які часто переживають складні життєві ситуації.
І останнє: у процесі відбору не можуть застосовуватися жодні дискримінаційні критерії, такі як стать, етнічне чи соціальне походження, філософські чи політичні погляди або релігійні переконання.

2.2. Для того, щоб відібрати кандидата, здатного виконувати обов'язки, пов'язані з посадою судді, правила щодо відбору та призначення повинні містити вимоги щодо кваліфікації та попереднього стажу роботи. Це, наприклад, стосується систем, де обов'язковою умовою призначення є відповідний стаж (кількість років) роботи в правоохоронних або судових органах.

2.3 Характер обов'язків судді, посада якого вимагає розплутувати комплексні ситуації, які дуже часто є складними в плані поваги до людської гідності, є таким, для якого "абстрактної" перевірки здатності до обіймання посади недостатньо.
Тому кандидати, яких обрано для виконання обов'язків судді, повинні проходити відповідний курс спеціального навчання, який має фінансуватися державою.
У підготовці суддів до прийняття незалежних і неупереджених рішень мають вживатися певні застереження, тому що необхідний плюралізм має бути забезпечено як у змісті навчальних програм, так і у діяльності органів, що їх реалізують. Ось чому Хартією передбачено, що орган, про який йшлося в пункті 1.3, має забезпечувати повагу до принципу плюралізму, а це означає, що він повинен мати кошти для того, щоб робити це. Відповідно, правила, встановлені у відповідному законі, повинні визначати процедуру нагляду з боку цього органу за повагою до плюралізму в програмах і у їх здійсненні органами, що займаються навчанням.

2. Призначення та неможливість усунення з посади

3.1 Національні системи розрізнюють фактичну процедуру відбору та процедури призначення судді на посаду та призначення його чи її в конкретний суд. Слід зазначити, що рішення про висунення кандидатур суддів та їх призначення приймаються за пропозицією, рекомендацією або висновком незалежного органу, про який йшлося в пункті 1.3.

3.2 Хартія розглядає питання несумісності з посадою. Вона відмовляється від припущення щодо абсолютної несумісності, тому що тоді виникатимуть складнощі з призначанням суддів на посаду на підставі попередньої діяльності кандидатів або їхніх родичів. З іншого боку, вона враховує, що коли суддя має бути призначеним до конкретного суду, слід врахувати вищезазначені обставини, які можуть викликати законні й об'єктивні сумніви щодо його чи її неупередженості та незалежності.
Наприклад, адвокат, який раніше займався юридичною практикою в певному місті, не може бути призначеним на посаду судді до суду того самого міста. Важко також уявити собі, щоб суддею була призначена особа до суду в тому місті, в якому, наприклад, його дружина або її чоловік чи батько - мер міста чи член парламенту. Саме тому при призначенні кандидата на посаду судді до певного суду відповідний закон має врахувати ситуацію і не допустити виникнення законних і об'єктивних сумнівів щодо неупередженості та незалежності судді.

3.3 За процедурою добору в деяких національних системах передбачено період перебування на посаді стажера до того, як кандидата буде призначено на постійну посаду судді. В інших країнах суддів призначають на певний термін за контрактом, який може поновлюватися. У таких випадках рішення щодо непризначення на постійній основі або непоновлення на посаді на новий термін може приймати лише на підставі пропозиції, рекомендації чи висновку органу, про який йшлося в пункті 1.3. Очевидно, що існування періоду перебування на посаді стажера або вимоги щодо поновлення на новий термін за контрактом створюють складнощі з точки зору незалежності та неупередженості даного судді, який звичайно прагнутиме докласти зусиль, аби затвердитися на посаді після терміну на посаді стажера чи досягти поновлення контракту. Саме втручання незалежного органу може сприяти забезпеченню гарантій незалежності та неупередженості.

3.4 Хартією закріплено неможливість усунення судді з посади, що означає, що суддю неможливо перевести до іншого суду або ж змінити його обов'язки без його згоди. Проте дозволяються винятки, коли переведення потрібно в дисциплінарних рамках або необхідне тимчасове переведення для допомоги в роботі сусіднього суду. В останньому випадку тривалість такого тимчасового переведення має обмежуватися відповідним законом . Однак, оскільки переведення судді без його згоди може бути травмою для нього/неї, пригадаємо, що згідно з умовами пункту 1.4 він/вона має загальне право на оскарження такого рішення перед незалежним органом, який повинен з'ясувати, чи законним було переведення. Фактично це право оскарження може також виправити ситуації, які не були конкретно передбачені положеннями Хартії, наприклад, коли суддя має надмірне навантаження, що не дає йому можливості практично нормально виконувати його обов'язки.

4. Підвищення по службі

4.1 Окрім тих випадків, коли судді отримують підвищення суворо на підставі терміну служби, тобто в системі, яку Хартія, не виключає, бо, як вважається, вона забезпечує дуже ефективний захист незалежності, але яка передбачає добір висококваліфікованих кадрів, важливо забезпечити, щоб можливість підвищення по службі не впливала на незалежність та неупередженість суддів. Слід зазначити тут, що існують дві потенційні сторони проблеми : одних суддів незаконно стримують і не допускають їх просування, а інших незаслужено підвищують.
Ось чому Хартія визначає критерії для підвищення виключно як якості та достоїнства, що характеризують їх при виконанні судових повноважень, які мають бути об'єктивно оціненими одним або більше суддями і бути обговореними з суддею, якому дають оцінку. Далі рішення щодо підвищення приймаються на підставі та в світлі пропозиції, рекомендації чи висновків органу, про який йшлося в пункті 1.3. Там чітко зазначається, що суддя, якого по завершенні процедури не рекомендують для просування, повинен мати право представити свою справу перед вищезгаданим органом. Положення пункту 4.1 явно не призначені для застосування у системах, в яких суддів не підвищують.

4.2 Тут Хартія розглядає діяльність, яку судді додатково виконують одночасно із судовими функціями. Нею передбачається, що суддям в основному повинно бути заборонено займатися іншою діяльністю, несумісною або з громадською вірою у їх незалежність та неупередженість або з необхідною мірою відданості спразі, яка потребується для того, аби справи, доручені їм, розглядалися ними з належною увагою і в межах розумного часу. Хартією не зазначаються якісь конкретні види діяльності. Негативний вплив від виконання інших видів діяльності на умови, в яких здійснюються судові повноваження, повинні бути оціненими прагматичне. Хартія зазначає, що суддям може дозволятися займатися викладацькою діяльністю, яка може розглядатися як поширення їх суддівських обов'язків, хоча вимагається попередній дозвіл для того, щоб перевірити можливість сумісності такої діяльності і умови її виконання, особливо коли за неї виплачується винагорода. Останнє: судді можуть вільно займатися літературною та художньою діяльністю, тобто їм непотрібно отримувати на це дозвіл.

4.3 Хартія займається вирішенням питання того, що іноді називається : приймати рішення "на розсуд судді". В цьому він займає позицію, яка виходить із статті 6 Європейської конвенції з прав людини та звичаєвого права Європейського суду з прав людини, і ґрунтуючись на них, стверджує, що судді повинні утримуватися від будь-якої поведінки, дії чи висловлювання, що може вплинути на віру громадськості в їх незалежність та неупередженість. Навіть можливість ризику підірвати цю довіру сприятиме усуненню непотрібної непохитності, яка може спричинити те, що суддя стане соціальним та громадянським парією.

4.4 Хартія записує "право судді на підвищення кваліфікації на місці": він чи вона повинні мати регулярний доступ до навчальних курсів, що організовуються за державні кошти з тим, щоб судді могли підтримувати і підвищувати свою кваліфікацію. Держава повинна забезпечувати, щоб такі навчальні курси були організовані у відповідності з умовами, викладеними в пункті 2.3, де йдеться про роль незалежного органу, про який йшлося у пункті 1.3, для того, щоб гарантувати плюралізм змісту навчальних програм та функціонування органів, відповідальних за забезпечення таких курсів.
Визначення цих гарантій, викладених у пунктах 2.3 та 4.4, стосовно навчання дуже гнучке і дає можливість пристосувати його проведення до різних систем навчання, що існують у країні: навчальні курси чи коледжі Міністерства юстиції, інститути вищої ради юстиції чи суддівського корпусу, приватні правничі фундації тощо.

5. Відповідальність

5.1 Тут Хартія розглядає притягнення до дисциплінарної відповідальності. Починається з посилання на принцип законності дисциплінарних санкцій, підкреслюючи, що єдиною підставою для запровадження таких санкцій є невиконання одного з обов'язків, зазначених у Хартії, і що перелік санкцій, які можуть бути застосовані, має надаватися в законі про статус суддів. Більш того, Хартія викладає гарантії проведення дисциплінарних розглядів: дисциплінарні санкції можуть накладатися лише на підставі рішення, прийнятого за пропозицією чи висновком суду або органу, принаймні половина членів якого мають бути обрані судді. Справа судді має бути уважно розглянута, він/вона має право бути представленим. Якщо санкція все таки застосовується, її слід вибрати із переліку санкцій, з урахуванням пропорційності та відповідності. Нарешті, Хартією передбачено право на оскарження до вищого суду рішення про застосування санкції, прийнятого виконавчим органом, судом або органом, принаймні половина членів якого є обрані судді.
Нинішній текст цього положення не вимагає наявності такого права на оскарження проти санкції, застосованої Парламентом.

5.2 Тут йдеться про цивільну та грошову відповідальність суддів. Стверджується принцип, за яким держава виплачує компенсацію за збитки, завдані в результаті неправомірної поведінки судді або незаконного виконання ним/нею суддівських обов'язків. Це означає, що саме держава виступає гарантом компенсації збитків, завданих потерпілому у таких випадках.
Зазначаючи, що така державна гарантія застосовується до збитків, завданих в результаті неправомірної поведінки судді або неправомірного виконання ним/нею суддівських обов'язків. Хартія не обов'язково наголошує на неправомірному характері поведінки чи на незаконному виконанні його функцій, а скоріше наголошує на збитках, завданих в результаті такого "неправомірного" чи "незаконного" характеру. Це є повністю сумісним з відповідальністю, що ґрунтується не на неправильній поведінці судді, а на ненормальному, спеціальному і серйозному характері збитків, спричинених його неправомірною поведінкою або виконанням функцій з порушенням законності. Це є важливим у світлі занепокоєності з того приводу, що система цивільної відповідальності суддів не повинна впливати на незалежність суддів.
Хартією також передбачається, що коли збитки, виплату яких має гарантувати держава, є результатом серйозних і таких, що не можна вибачити, порушень правил виконання суддівських обов'язків, тоді держава може порушити судову справу проти судді з вимогою відшкодування ним/нею збитків, які було компенсовано. Вимога щодо серйозної
недбалості, яку неможливо вибачити, та судовий характер розгляду справи про відшкодування збитків має складати достатні гарантії того, що цією процедурою не будуть зловживати.

5.3 Тут Хартія розглядає питання скарг з боку представників громадськості на помилки у відправленні правосуддя. Державами організовано процедуру оскарження різною мірою, але вона не завжди досить добре налагоджена.
Ось чому Хартією передбачається можливість для особи звернутися із скаргою про помилку при відправленні правосуддя у конкретному випадку до незалежного органу без дотримання певних формальностей. Коли такий орган повністю й уважно розгляне справу і виявить явне дисциплінарне порушення з боку судді , тоді цей орган матиме повноваження передати справу до дисциплінарного органу, який має юрисдикцію над суддями або принаймні до органу, в компетенції якого згідно з правилами національного закону знаходиться прийняття такого рішення.
Такий незалежний орган, про який йде мова, не буде займатися лише перевірками, чи
судді допустили порушення. Судді не мають монополії на помилки при здійсненні правосуддя. Тому було б ймовірно, щоб той же самий незалежний орган аналогічним чином передавав справи, коли він зважатиме таку передачу виправданою, до дисциплінарного органу, який має юрисдикцію над суддями, або ж до органу, на який покладено відповідальність щодо розгляду справ, де оскаржуються дії адвокатів, працівників суду, судових приставів тощо.
Однак по відношенню до закону про статус суддів Хартія має детально охоплювати лише процедуру розгляду справ стосовно суддів.

6. Оплата праці та соціальний захист

Положення під цим заголовком стосуються лише професійних суддів.

6.1 Хартією передбачено, що рівень оплати, на який судді мають право за виконання своїх професійних судових обов'язків, повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на те, щоб вплинути на їхні рішення чи судову поведінку взагалі та погіршити їхню незалежність та неупередженість.
Тут було віддано перевагу такому формулюванню, де сказано, що рівень винагороди(оплати) має бути таким, щоб захищати суддів від тиску, замість того, щоб передбачати, щоб цей рівень встановлювався у відповідності до оплати тих, хто займає конкретні високі посади в законодавчих чи виконавчих органах, оскільки такі особи далеко неоднаково винагороджуються в різних національних системах.

6.2 Рівень оплати праці одного судді може бути неоднаковим порівняно з оплатою іншого судді, бо він залежатиме від стажу, характеру обов'язків, які йому/їй буде доручено виконувати, а також важливості завдань, що покладаються на них, наприклад, чергування у суботу та неділю. Проте такі завдання, що виправдовують виший рівень оплати, мають
оцінюватися на підставі прозорих критеріїв з тим, щоб уникнути непорозумінь, які можуть виникати стосовно конкретно виконуваної роботи чи потреб, що виникатимуть .

6.3 Хартією передбачається, що судді матимуть соціальні пільги, тобто захищеність від звичайних соціальних ризиків: хвороби, пологової відпустки, інвалідності, забезпечення у старості та допомога у випадках смерті.

6.4 В цьому контексті Хартією зазначається, що судді, які досягли пенсійного віку після відповідного терміну перебування на посаді судді, мають право на пенсійне забезпечення.

7. Припинення перебування на посаді

7.1. Особливо пильно та уважно слід ставитися до формулювання умов, за наявності яких припиняється перебування судді на посаді. Важливо мати вичерпний перелік підстав для посвідчення нездатності продовжувати роботу на посаді, що посвідчується медичного довідкою, якою суддя досягає граничного віку, коли закінчується зазначений термін перебування на посаді або суддя звільняється з підстав дисциплінарної відповідальності.

7.2. Коли трапляються події, які є підставами для припинення перебування на посаді, інші ніж досягнення граничного віку та закінчення терміну перебування на посаді, що може бути вирішено без будь-яких труднощів, вони повинні бути перевірені незалежним органом, про який йдеться у параграфі 1.3.

Додаток: Альтернативний проект пункту 1.3.

Було складено альтернативний проект пункту 1.3. з метою уточнення тексту положення щодо незалежного органу, про який йшлося в цьому пункті. Основний проект відображає точку зору про те, то незалежність та неупередженість суддів гарантується лише за рахунок того положення, що принаймні половина членів цього органу мають бути судді, обрані своїми колегами. Альтернативний текст трохи більш амбіційний, а тому що він має намір дати вказівки щодо тих членів незалежного органу, які не обиратимуться суддями. Отже цей проект зазначає, що до незалежного орану також повинні входити представники виконавчої і законодавчої влади та інші фахівці з певним досвідом роботи в галузі правової системи. Такі особи не повинні складати понад половину членів цього незалежного органу.
Альтернативний проект має на меті вказати, що в той час як обрані судді повинні займати принаймні половину місць в цьому незалежному органі, неможливо, щоб всі його члени були обрані судді. В основі цього альтернативного тексту лежить ідея, що повинен зберігатися баланс та підтримуватися певний плюралізм.

 

Сьогодні
17 грудня 2017

Анонс подій:

 



Архів заходів Центру>>


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi


 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація