МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  / Центр суддівських студій 

 

Судді не судять, а зарплату отримують

 

У нашій геть розбалансованій державі є  й таке дивне явище. Звідки воно взялося?

Хоч той класик марксизму-ленінізму нині й непопулярний, та залишається актуальною і досі працює його формула про те, що жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. Тож коли все навколо руйнується, змінюється, реформується, годі шукати стабільності в одній окремо взятій структурі. Конкретно: мова про суд. Сьогодні стільки розмов про затягування (на роки) розгляду справ у судах і про те, що це наслідок тотальної втечі суддів на пенсію і затягування із призначенням нових, що ми вирішили довідатися про ситуацію з перших вуст. У голови Апеляційного суду Рівненської області Олега ПОЛЮХОВИЧА ми насамперед запитали:

– А правда, що суди, і конкретно в Рівному, переживають гостру кадрову кризу?

– Подивіться на кипи справ на столах у моєму кабінеті і ви зрозумієте, що це правда. Бо окрім того що я – голова суду, то я ще й суддя. 

– Куди ж поділися судді?

– Що відбувається. Сьогодні в нас по штату мало би бути 33 судді. А насправді працюють тільки 17, тобто половина від необхідної кількості. Тим часом кількість справ, які надходять до нас із місцевих судів, фактично не змінилася. Тому навантаження на суддів подвоїлось.

– Як ви виходите із ситуації?

– Стараємося призначати і розглядати справи у визначені законом терміни, самі себе підганяємо. Але попереду в нас літо. Судді почнуть іти у відпустки. І це відобразиться на термінах розгляду справ. 

А може призвести і до якихось помилок при розгляді справ по їх суті. Бо судді – живі люди. Коли справ багато, можна щось і не додивитись.

Вища кваліфікаційна комісія суддів займається добором кандидатів у Верховний Суд. Поки він запрацює і сформує якусь свою практику, своє бачення розгляду тієї чи іншої категорії справ, ми переживатимем певний вакуум у тих правових висновках, які нам надають вищі інстанції.

– Олегу Івановичу, чому стався такий відтік суддів? У народі вважають, що це наслідок необхідності декларування доходів. Мовляв, судді злякалися гласності і, щоб не показувати свої статки, масово пішли геть із системи. Чи ви маєте інше бачення?

– Так, у мене інше бачення. По-перше, на мій погляд, судді не бояться електронного декларування. Давайте домовимось, що я буду говорити за суддів нашого колективу. Ще коли законом декларування передбачене не було, ми на своїх зборах вирішили, що декларації будемо оприлюднювати на офіційному веб-сайті суду. Запити від громадських організацій про наші доходи йшли, і ми вирішили їх не приховувати. За законом, навіть коли суддя звільняється, то все одно протягом трьох років мусить подавати електронну декларацію. Все одно його доходи будуть моніторити, і від цього не заховаєшся.

– Чому ж такий відтік?

– По-перше, тому, що суспільству нав’язано негативне бачення діяльності суддів. У відставку пішли старші й досвідчені судді, які вирішили не виправдовуватися. Адже багатьом доводиться саме виправдовуватись. Крім того держава повернула суддям виплату довічного грошового утримання. Якщо брати суддів нашого, Апеляційного суду, то всі вони мають стаж понад 20 років, отже, право на такі виплати є у всіх. А йдеться про 

80-90 відсотків зарплати судді. Суддя у відставці може отримати до 90 відсотків грошового утримання від своєї попередньої зарплати. Дехто такою можливістю скористався.

– А як це позначилось на термінах розгляду справ? Є ж, мабуть, якісь нормативи, часові рамки? Чи справи можна розглядати безкінечно?

– Вітчизняне законодавство передбачає для розгляду в апеляційній інстанції від місяця для деяких категорій справ до декількох місяців. Звичайно, все залежить від того, яка справа. Ми контролюємо ситуацію, щоб все розглядалося в розумний строк.

Але ж є багатотомні справи, які за місяць не розглянеш. Є для зволікань і об’єктивні причини. Наприклад, коли особи перебувають у розшуку, бо їм не було обрано запобіжний захід з позбавленням чи обмеженням волі. Деякі справи складно закінчити, бо треба провести слідство, а свідки не з’являються.

Словом, якщо є зволікання, то для цього є серйозні підстави. От тепер часто є таке: суддя звільнився, а великі справи залишились нерозглянуті, експертизи по них не проведені. Справи передано іншим суддям, і все потрібно починати по-новому.

– Чи помітили ви таку тенденцію, що люди, подаючи позови до суду (особливо це стосується господарських справ), уже наперед планують їх затягування, щоб забезпечити собі на деякий час статус кво?

– Є таке. І в місцевих судах, і в нас, апеляційній інстанції. Особливо це помітно в цивільних справах, коли люди навмисне, знаючи, що можуть справу програти, намагаються її затягнути. Способів для цього багато. На жаль, законодавство не виписане чітко, щоб уникнути таких затягувань. А люди роблять елементарне – подають клопотання про перенесення розгляду в зв’язку з тим, що не можуть з’явитися до суду. Часто зловживають цим і позивачі, й відповідачі. Та є й інші обставини. Взяти Радивилівський районний суд. Справи там не розглядаються і терміни затягуються, бо в суді немає жодного судді.

– Є навіть таке?

– Так. У Радивилівському суді немає судді з 22 вересня минулого року. Якщо кримінальні провадження за клопотанням прокурора колегія суддів Апеляційного суду передає в інші суди (є така норма КПК), то по цивільних справах, як-от стягнення аліментів, усі позовні заяви складаються в Радивилові.

Так само там лежать і справи про притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Якщо особа на території цього району була затримана за кермом у стані алкогольного сп’яніння, то цей протокол направили до місцевого суду і він заліг там. А треба врахувати, що там проходить траса Київ-Чоп, тобто там ймовірність складання протоколів за порушення правил дорожнього руху дуже висока. Якщо направлений до суду протокол не розглянули протягом трьох місяців, закінчується строк притягнення до відповідальності і справа закривається. Тобто в цих осіб є перспектива вийти із ситуації непокараними, хоча санкція статті за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння – понад 10 тисяч гривень штрафу і позбавлення права керування. Але якщо закінчився 3-місячний строк, то навіть коли буде колись призначений суддя в Радивилівський суд, протоколи розглянуть, та провадження у справі будуть закриті. Ось така перспектива.

– У чому ж причина? Ніби в нас у країні юристів не бракує. Чому не йдуть у судді?

– Та йдуть.

– Але не доходять?

– Документи подають, проходять певні конкурси, але річ у тім, що процедура призначення суддів певний період часу практично не працювала. Тривалий час суддів не призначали на посаду. Але й це ще не все.

У нас є багато суддів, чиї повноваження закінчились, і люди роками отримують заробітну плату, однак не здійснюють правосуддя. Так, у Рівненському районному суді є двоє суддів, які вже більш як рік без повноважень. Вони числяться в штаті Рівненського районного суду, але правосуддя здійснювати не можуть. Таких суддів у нашій області багато – практично в кожному суді. Держава витрачає кошти на зарплату для них, а щодо їх долі визначитися не може. Процес явно затягнувся. Оскільки торік у вересні стали чинними відповідні зміни до Конституції, а також прийнято новий закон про судоустрій і в січні – закон про Вищу раду правосуддя, то маємо надію, що ближчим часом судді будуть призначені на посади.

– Олегу Івановичу, а чи не помітили ви тенденцію, щоб люди стали менше звертатися до судів після того, як підвищили судові збори?

– Та ні, особливого спаду нема. Кримінальних проваджень за підсумками минулого року порівняно з попереднім збільшилося на 28 відсотків, а цивільних зменшилося всього на 0,2 відсотка, тобто на 50 справ – несуттєво. Це в першій інстанції. А в нас в апеляційній інстанції надходження кримінальних проваджень збільшилося на 16 відсотків, а цивільних зменшилося на 8 відсотків: було 2 тисячі 700 у 2015 році, а за 2016-ий надійшло для розгляду 2480.

– І ще скажіть, який стан капремонту приміщення на Драгоманова і чи маєте ви намір цього року туди перебратися?

– Роботи йдуть повним ходом. Якщо буде безперебійне фінансування, то протягом цього року постараємось роботи закінчити.

– А чи актуальним є переїзд суду до більшого приміщення тепер, коли залишилося так мало суддів?

– Потреба у більшому приміщенні є. Адже ми прагнемо досягти європейських стандартів правової держави. У цьому приміщенні умов для людей, які приходять в суд, нема. У нас всього два зали для судових засідань. А там буде п’ять залів. Вони потрібні не тільки для комфортніших умов роботи працівників суду, але й для якості здійснення правосуддя.

Джерело: 7d.rv.ua
30.03.2017

Сьогодні
25 червня 2017

Анонс подій:

21-22 червня
м. Львів, майстер-клас для суддів "Незалежність судової влади і судова етика"


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Звіт у рамках моніторингу стану незалежності суддів за результатами опитування суддів-делегатів XII позачергового зїзду суддів України 19-20 червня 2014 року.

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi



Архів заходів Центру>>

 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація