МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  / Центр суддівських студій 

 

Встати, суд прийшов: як завершується процес формування Вищої ради правосуддя

 

У Вищій раді правосуддя, нарешті, вирішена проблема кворуму, яка довгий час не дозволяла ефективно розглядати справи суддів, які порушили закон. 14-15 березня у Києві відбувся XIV позачерговий З'їзд суддів України. 322 делегата від судів всіх рівнів і спеціалізацій намагалися знайти відповідь фактично на єдине питання: хто потрапить до числа шести суддів, які за квотою З'їзду суддів увійдуть до створеної у січні цього року Вищої ради правосуддя. На відміну від минулих років, коли З'їзд суддів обирав представників у попередній орган - Вищої ради юстиції, на цей раз боротьба за місця у Раді правосуддя розгорілася неабияка.

У бажанні мати своїх представників у вищому органі судової влади зійшлися інтереси судів різних інстанцій та спеціалізацій, а також суддівських угруповань, які умовно представляють "старе покоління", що орієнтується на колишніх керівників держави і "нове покоління", яке принаймні на словах прагне до незалежності від політиків. У результаті дводенного протистояння переконливу перемогу здобули представники "нового покоління". Тепер у складі ради правосуддя 19 членів, з них 12 суддів або суддів у відставці. Результати кількісного посилення Ради вже помітні - кілька днів тому його члени рекомендували звільнити голову Дніпровського райсуду Києва Нелю Ластовку, яку звинуватили у незаконному позбавлення водійських прав учасників Майдану у 2014 році і ще ряд суддів. Подробиці - в матеріалі РБК-Україна.

Великий конкурс

Створення Вищої ради правосуддя (ВРП) було передбачено змінами до Конституції у частині правосуддя і новим законом "Про судоустрій і статус суддів", які набрали чинності 30 вересня 2016 року. Згідно із законом, тепер саме ВРП, а не президент чи Верховна Рада, відповідає за призначення та звільнення суддів, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, дає право на арешт суддів, вирішує питання фінансування судової влади, бореться за незалежність судової системи, а також надає обов'язкові висновки до законопроектів інших гілок влади, що стосуються системи правосуддя.

Всього у ВРП має бути 21 людина, 11 з яких повинні складати судді. Формує ВРП шість органів - президент, Верховна Рада, З'їзд адвокатів, З'їзд представників юридичних навчальних закладів, конференція прокурорів і З'їзд суддів. Голова Верховного Суду є членом ради за посадою. Обираються члени Ради правосуддя на чотири роки.

Останніми місяцями Рада правосуддя стикалася зі значними кадровими проблемами. Відповідно до законодавчих змін, з її складу були виведені Генеральний прокурор Юрій Луценко і міністр юстиції Павло Петренко, які регулярно ігнорували засідання ради. Ще один член ради, суддя, звільнився минулого року. З урахуванням того, що голова Верховного Суду Ярослав Романюк через зайнятість на основній роботі не завжди міг брати участь у роботі ради, а ряд його членів час від часу перебували у відпустках, на лікарняних або у відрядженнях, то перед Радою правосуддя гостро виникла проблема прийняття рішень. Щоб звільнити того чи іншого суддю, за його звільнення повинна була проголосувати більшість від конституційного складу Ради правосуддя, але нерідко бувало так, що голоси членів ради при голосуванні за звільнення ділилися і для звільнення судді не вистачало буквально двох-трьох голосів.

До моменту скликання З'їзду суддів у ВРП було 15 осіб. З них власне З'їзд суддів представляли лише дві людини - суддя Вищого господарського суду України (ВГСУ) Наталія Волковицька і суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) Алла Олійник. Інші члени ВРП були адвокатами, вченими або суддями (у т. ч. у відставці), але призначеними за квотою президента, парламенту, прокуратури або адвокатів.

Небачені раніше повноваження Вищої ради правосуддя, яка тепер є повноцінним органом, що представляє судову владу, викликали небувалий ажіотаж у суддівському середовищі. На відміну від минулих років, коли на посаду членів Ради юстиції претендували максимально 10-12 кандидатур, на цей раз членами Ради правосуддя від З'їзду суддів вирішили стати відразу 44 судді.

Групи за інтересами

Умовно їх можна розділити на кілька груп. До першої можна було віднести кандидатів, які самостійно вирішили спробувати свої сили у боротьбі за крісло членів ВРП. До таких, наприклад, відноситься суддя Вищого адміністративного суду (ВАСУ) Тетяна Стрілець, в. о. голови Личаківського райсуду Львова Сергій Гірич, суддя Господарського суду Харківської області, учасник АТО, Олександр Мамалуй.

До другої групи належали судді, що представляють, як правило, інтереси загальних судів і прагнуть вийти з-під опіки різних гілок влади і політичних сил. До таких належали, наприклад, суддя Апеляційного суду Києва Микола Худик і суддя Апеляційного суду Волинської області Андрій Овсієнко. Одним з неформальних лідерів цієї групи джерела РБК-Україна у середовищі столичних суддів назвали голову Апеляційного суду Києва Ярослава Головачова.

До третьої групи відносилися кандидати, які відстоювали інтереси своїх судових спеціалізацій, наприклад, адміністративної чи господарської. Одним з них, наприклад, джерела з числа делегатів з'їзду назвали суддю Київського апеляційного господарського суду Віктора Шапрана. Неформальними лідерами цієї групи джерела називають голову ВГСУ Богдана Львова та голову ВАСУ Олександра Нечитайла.

Що стосується четвертої групи, то вона була найбільш активна напередодні З'їзду суддів. Це судді, претенденти у ВРП, яких джерела РБК-Україна серед делегатів з'їзду тісно пов'язують з колишнім куратором судової влади за часів Віктора Януковича, тодішнім заступником глави адміністрації президента Андрієм Портновим. Це суддя Вищого адміністративного суду у відставці Михайло Цуркан, суддя ВССУ у відставці Станіслав Міщенко, суддя ВССУ Андрій Солодков.

Всі зазначені претенденти до ВРП у 2010-2014 роках зробили швидку кар'єру. Наприклад, Андрій Солодков до 2011 року був суддею Апеляційного суду Харківської області, а потім став головою цього суду. 1 червня 2011 року, представляючи нового голову апеляційного суду, Геннадій Кернес заявив: "Андрій Солодков для нас не чужа людина. Він молодий, але має хороші організаторські здібності. Як юрист за освітою і як людина, яка приймає рішення, які забезпечують життєдіяльність Харкова, я зацікавлений у тому, щоб у нашому регіоні ми об'єдналися для вирішення спільних завдань". У 2013 році, несподівано для колег, Солодков став головою ВССУ. Що стосується колишнього заступника голови ВССУ Станіслава Міщенка, то у 2012-2013 роках він був чи не головним лобістом Кримінального процесуального кодексу 2012 року, до розробки якого чимало зусиль доклав Андрій Портнов.

Про деяких претендентів напередодні з'їзду ходили чутки, що їх не проти побачити у ВРП і народний депутат Олександр Грановський, якого ЗМІ називають нинішнім неформальним куратором судової системи та прокуратури з боку президента. До таких претендентів відносили суддю Окружного адміністративного суду Києва Руслана Арсірія. Неформальним лідером всієї цієї групи, до якої в основному входять судді адміністративних судів, вважається голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк.

Основну ставку, за даними джерел автора у ВАСУ, ця група зробила на двох осіб - ВАСУ просував кандидатуру Михайла Цуркана, а Окружний адміністративний суд Києва висунув Руслана Арсірія. Михайло Цуркан до своєї відставки у 2016 році був одним з найвідоміших суддів України, він був одним з перших суддів ВАСУ, які прийшли до цього суду за часів його створення у 2004 році; був заступником голови цього суду, а останніми роками кар'єри висловлював невдоволення рішеннями Верховного Суду, який скасовував рішення ВАСУ, зокрема, щодо скасування рішень ВРЮ про звільнення суддів, які приймали рішення про арешт або позбавлення водійських прав учасників Майдану. Аж до своєї відставки у 2016 році Михайло Цуркан примудрявся бути "на плаву" практично при всіх владах.

Суддя Руслан Арсірій відомий низкою судових рішень, які мали великий суспільний резонанс, зокрема, багато його рішень щодо співробітників правоохоронних органів, які люструвалися,  приймалися на їх користь. Його брат за часів Януковича був заступником голови Кіровоградської ОДА і, за даними ЗМІ, вважався близьким до колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького.

Важливим фактором для висунення великої кількості кандидатів у члени ВРП, з'явився і фактор матеріальної винагороди. Багато кандидатів у розмовах з кореспондентом РБК-Україна не приховували, що, крім необхідності боротьби за незалежність і очищення судової влади, надзвичайно привабливою для них є і зарплата членів ВРП, яка досягає майже 225 тис. гривень на місяць, тобто значно більше, ніж отримують зараз судді вищих судів, не кажучи вже про районні.

Час настав

Висунення кандидатів у члени ВРП 14 березня почалося з несподіванки. До трибуни вийшов суддя Київського окружного адміністративного суду Андрій Волков (входить до умовної групи Павла Вовка), і заявив, що адміністративні суди гарантовано повинні отримати у ВРП два місця, загальні суди - три, а господарські суди лише одне (квотна формула 2+3+1). "В адміністративних судах розглядаються гучні політичні справи, які стосуються скарг на дії органів державної влади, а також позови суддів до ВРП та Вищої кваліфікаційної комісії суддів", - пояснив Андрій Волков.

Проти цього одразу ж виступили загальні суди, які заявили, що їх судді розглядають справи "не менш важливі", ніж адміністративні суди, та й взагалі їх більше (на з'їзді число делегатів від звичайних судів дійсно було вище, ніж від адміністративних). У підсумку, рішенням з'їзду, загальні суди отримали право провести до ВРП чотирьох членів, а не трьох, а адміністративні і господарські по одному (квотна формула 4+1+1). "Адміністративники спробували гарантувати своїм кандидатам Цуркану та Арсірію відразу два місця, щоб уникнути конкуренції між ними. Але у нас інша думка з цього питання", - розповів РБК-Україна один з делегатів з'їзду від загальних судів.

Подальші події показали, що успіху за місця у ВРП домагається той, хто краще організований і у чиєму таборі менше розбіжностей. Так практично одразу вдалося обрати представника господарських судів. Один з "прохідних" кандидатів, суддя Олександр Мамалуй добровільно зняв свою кандидатуру, повідомивши, що хоче зосередитися на конкурсі до Верховного Суду, який якраз зараз і відбувається. У підсумку членом ВРП від господарських судів став суддя Київського апеляційного господарського суду Віктор Шапран, якого підтримали 278 делегатів.

Досить вдало все пройшло з виборами членів ВРП від загальних судів. Членами Ради правосуддя стали суддя Апеляційного суду Києва Микола Худик (отримав 225 голосів), відомий своїм негативним ставленням до спроб політиків впливати на судову систему, а також суддя Апеляційного суду Одеської області Ігор Артеменко (отримав 211 голосів) і суддя Апеляційного суду Волинської області Андрій Овсієнко, якого підтримали 168 делегатів з'їзду. Ці судді раніше не були помічені у якихось скандалах, і не викликали суперечок у суддівському середовищі.

А ось Андрію Солодкову і Станіславу Міщенку не пощастило - за них проголосували 118 і 113 делегатів відповідно, при мінімально необхідних 161 голосі. Подібний результат загальних судів став можливий завдяки великій "роз'яснювальній роботі", яку, за інформацією РБК-Україна, провели у середовищі суддів загальних судів деякі голови судів, які, судячи з усього, заздалегідь промоніторили у судах ситуацію з приводу фаворитів суддівських симпатій. Втім, знайшлися незадоволені і у середовищі суддів загальних судів. Зокрема, невдоволення викликало те, що з числа претендентів від загальних судів до ВРП не пройшов жоден суддя з судів першої інстанції. Один з реальних претендентів на крісло члена ВРП першої інстанції - Сергій Гірич - отримав лише 146 голосів.

А ось спроба адміністративних судів провести свого кандидата до Ради правосуддя закінчилася повною невдачею. У ході першого ж туру вибув Руслан Арсірій, який отримав всього 51 голос. Потім надії на крісло члена ВРП не виправдалися у Михайла Цуркана. Спочатку його підтримали 107 делегатів, а у другому турі - 138 голосів. "Ми не будемо підтримувати кандидатів від адміністративних судів з Києва. Вони люблять грати у політику, що нам не дуже подобається, до того ж до них накопичилося багато питань щодо їх роботи, на які поки що немає відповідей", - розповів автору делегат одного з адміністративних судів зі сходу країни.

Карти представникам адміністративних судів несподівано сплутала суддя ВАСУ Тетяна Стрілець, яка позиціонувала себе як самостійний кандидат до ВРП і не пов'язаний з тією чи іншою суддівської або політичною групою. Її підтримало багато делегатів, які приїхали з інших областей. У другому турі за неї проголосували 149 делегатів, тобто, навіть більше, ніж за Цуркана, якого підтримували судді столичних адміністративних судів. Домовитися про те, щоб один із двох фаворитів зняв свою кандидатуру на користь іншого, не вдалося, у результаті чого обидва претенденти відтягнули на себе частину голосів і, як наслідок, не пройшли до Ради правосуддя.

Не на користь Михайла Цуркана зіграв і його статус судді у відставці. "Він звільнився восени 2016 року, коли у судах склалася вкрай складна кадрова ситуація, зараз просто не вистачає суддів, щоб розглядати справи. Цуркан у такій ситуації сказав усім "до побачення" і пішов на спочинок, а тепер раптом вирішив повернутися. Але у суддівському середовищі не дуже люблять такі фінти. Якщо звільнився, то займайся тепер своїми справами, а не лізь назад туди, звідки ти втік", - у різкій формі прокоментував провал Михайла Цуркана один із суддів адміністративного суду першої інстанції. У сформованій ситуації Михайлу Цуркану не залишалося нічого іншого, крім як попросити з'їзд суддів призначити нові вибори представника адміністративних судів до ВРП, що делегати і зробили.

Нову дату виборів на дві незаповнені вакансії - від загальних та адміністративних судів - ще не названо, але, вірогідно, вони відбудуться влітку.

Збільшення складу Ради правосуддя відразу на чотири члена відразу ж полегшило роботу ВРП. Вже 27 березня одна з дисциплінарних палат ради, яка укомплектована новими членами, змогла ухвалити рекомендацію про звільнення голови Дніпровського райсуду столиці Нелі Ластовки, яка у січні 2014 року необґрунтовано, за версією ВРП, позбавила водійських прав трьох учасників автопробігу до резиденції Віктора Януковича "Межигір'я" 29 грудня 2013 року. Розгляд цієї справи судді повинен був відбутися ще минулого року, проте з різних причин затягувався.

Олексій Константінов
журналіст, спеціально для РБК-Україна

Джерело: daily.rbc.ua
30.03.2017

Сьогодні
22 жовтня 2017

Анонс подій:

 



Архів заходів Центру>>


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi


 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація