МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  / Центр суддівських студій 

 

Ігор Бенедисюк: «Немає судової влади, яка б завоювала незалежність раз і назавжди»

 

Фінальним етапом конкурсу до Верховного Суду стане направлення Вищою радою правосуддя рекомендації призначити переможців відбору Президенту. Його роль обмежиться підписанням відповідного указу.

Саме Вища рада правосуддя після внесення змін до Конституції сконцентрувала у собі всі головні повноваження, що стосуються функціонування судової системи. Вона призначає, звільняє, переводить суддів, застосовує до них дисциплінарні стягнення тощо. Очевидно, зважаючи на досить широкі повноваження ВРП, на його керівника – Ігора Бенедисюка – чиниться тиск.

17 березня цього року до його будинку пізно ввечері прийшла група людей з факелами. Після словесної перепалки Ігор Бенедисюк вистрілив у повітря з нагородної зброї, аби стримати цих осіб. «Представники громадськості, які мене критикують, нехай уявлять ситуацію, коли їх пізно ввечері зустрічає 15 осіб і питає: «Як здоров’я?» - коментує він.

Детально говорити про цей інцидент голова ВРП не хоче, посилаючись на те, що наразі триває розслідування, а перші висновки оприлюднив військовий прокурор Анатолій Матіос. Однак, Бенедисюк підтвердив, що йому погрожували. Він пов’язує цю «акцію» із завершенням терміну його повноважень на посаді керівника ВРП і можливістю переобрання.

Чому процес ухвалення парламентом законів, що стосуються судової системи, затягується; хто хоче заблокувати судову реформу; чому члена ВРП Павла Гречківського не відсторонили від посади після порушення кримінального провадження та чи всі «судді Майдану» залишаться працювати на своїх посадах, - в інтерв’ю з Ігорем Бенедисюком.

«Зміни, які відбуваються в судовій системі, руйнують механізми впливу політиків на суди»

На початку січня Вища рада юстиції стала Вищою радою правосуддя після вступу в силу Закону «Про Вищу раду правосуддя». Хоча зміни до Конституції і нова редакція Закону «Про судоустрій і статус суддів», що передбачають запуск ВРП, набрали чинності ще 30 вересня минулого року. Чи була паралізована робота відомства впродовж цього часу?

Закон «Про Вищу раду правосуддя» був ухвалений у другій половині грудня минулого року, через три місяці після вступу в силу змін до Конституції (у частині судоустрою) та нової редакції Закону «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачена реорганізація Вищої ради юстиції (ВРЮ, – ред.) у Вищу раду правосуддя (ВРП, – ред.). На моє переконання, парламент міг одразу розпочати опрацьовувати Закон про ВРП. Прикро, що політичний процес прийняття законів, а тим паче законів, які стосуються судової системи, як правило, затягується. Гадаю, що тоді це було пов’язано саме з тим, що нові закони позбавляли депутатів парламенту політичного впливу на суди і суддів.

Зважаючи на те, що Закон про ВРП «завис» у парламенті, фактично робота ВРП була частково паралізована. Частина положень Закону про ВРЮ перестала працювати, а Закон про ВРП ще не почав працювати. Водночас Закон «Про судоустрій і статус суддів», який також частково визначає повноваження ВРП, набрав чинності та мав виконуватися.

Зокрема, члени ВРП у той час не мали можливості здійснювати дисциплінарні процедури, оскільки Законом «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що такі повноваження здійснюють Дисциплінарні палати ВРП, порядок утворення і діяльності яких повинен був визначити окремий закон.

До ухвалення Закону «Про Вищу раду правосуддя» ВРП не могла давати згоду на відсторонення, арешт і затримання суддів, оскільки не були внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України.

До фінального Закону «Про Вищу раду правосуддя» увійшли окремі норми, подані в процесі пошуку політичного компромісу. Зокрема, такою є норма щодо суддів, у яких закінчився п’ятирічний строк повноважень, але їх не призначили безстроково. Дехто пропонував їх усіх звільнити й оголосити конкурс на заміщення цих посад. У кінцевому варіанті політики дозволили цим суддям проходити кваліфікаційне оцінювання та відповідні перевірки доброчесності і професійної етики.

Так, це справді одне з питань політичного компромісу (між депутатами парламенту, – ред.) і певної спекуляції, оскільки майже два роки парламент не приймав рішення щодо суддів, термін повноважень яких закінчився. До нас перейшли матеріали від Верховної Ради України щодо понад 800 непризначених суддів. Ще у близько 1200 суддів закінчуються повноваження після набрання чинності змінами до Конституції (у частині судоустрою).

Звільнення всіх цих суддів, зважаючи на велику кількість вакантних посад у судах за останні два роки, ще більше ускладнило би роботу судової системи.

Та депутати прийняли рішення не відправляти суддів на конкурс. Однак судді-«п’ятирічки» повинні пройти певне оцінювання, що включає в себе перевірку знань та майнового стану. Фактично це первинне оцінювання, яке здійснюється щодо всіх суддів. Решта суддів, термін повноважень яких не минув, проходитимуть конкурсні процедури на зразок нинішнього відбору кандидатів до Верховного Суду, якщо будуть претендувати на нові посади або пройдуть первинне оцінювання.

Ви згадали про матеріали суддів-«п’ятирічок», що надійшли до ВРП від парламенту. 26 січня ВРП внесла 61 подання Президенту на призначення таких суддів. Коли плануєте завершити розгляд цих матеріалів?

Ми хотіли би розглянути всі 800 матеріалів суддів-«п’ятирічок» хоча б до червня-липня цього року. Процес затягує той факт, що Закон «Про Вищу раду правосуддя» передбачає загальну процедуру призначення суддів, зокрема шляхом вивчення і суддівських досьє. Без опрацювання досьє ВРП не може надіслати Президентові рекомендацію на призначення судді.

Інформацію про кожного суддю збирає Вища кваліфікаційна комісія суддів України. На сьогодні Комісія не змогла передати нам усі досьє щодо суддів-«п’ятирічок» в електронному вигляді. Ми отримали лише 300 суддівських досьє, оскільки раніше ВККС була зайнята підготовкою досьє кандидатів до Верховного Суду. А це кілька сотень осіб. Зараз ця робота пришвидшилась.

Коли варто очікувати оновлення всієї судової системи, зважаючи на те, що нині відбувається конкурс до Верховного Суду, потім – до апеляційних судів, а тоді лише до загальних?

Досить важко назвати конкретні строки, оскільки вже наприкінці березня ВККС повинна була передати ВРП матеріали для призначення суддів Верховного Суду. А нині ще й досі триває відбір кандидатів.

Затягування цього процесу (конкурсу до Верховного Суду, – ред.) пов’язане, у тому числі, з певним спротивом щодо оновлення Верховного Суду і судової системи загалом. Критикуючи конкурс, визнаючи його апріорі неможливим, чимало хто хотів би заблокувати судову реформу.

Хто хоче заблокувати судову реформу?

Це легко визначити, спостерігаючи за публічними виступами, повідомленнями в соцмережах. Інша річ, що хтось може критикувати процес конкурсу, маючи, як то кажуть, благородну мету – недопуск до фіналу конкурсу нечесного судді. Однак така особа не враховує те, що в Україні створено дієву систему запобіжних заходів, аби не допустити нечесного суддю до посади. Зокрема, судді – єдині в країні чиновники, що зобов’язані подавати не менше трьох декларацій, проходити оцінювання, будь-які переміщення по системі відбуваються лише на конкурсній основі. Не варто забувати про Національне антикорупційне бюро і Національне агентство з питань запобігання корупції, котрі можуть надіслати наявну в них інформацію до ВРП щодо недоброчесності того чи іншого судді тощо.

Зміни направлені на те, щоб через певний час запрацював оновлений судовий корпус.Для мене яскравим показником того факту, що процес оновлення судової системи розпочався, є самоочищення судової влади. Не з подачі журналістів чи громадських активістів. Сама судова система робить кроки в цьому напрямку. Зокрема, до ВРП вже надходять скарги на суддів від самих суддів. Часом навіть від колективів судів. У скаргах йдеться про те, що поведінка конкретного судді під час прийняття рішення може стати підставою для дисциплінарної відповідальності. Для мене такі процеси визначальні. Якщо сама судова система не дбатиме про свій авторитет, то ззовні її буде дуже важко очистити.

У змінах до Закону «Про Вищу раду правосуддя» Громадській раді доброчесності, створеній при Вищій кваліфкомісії суддів, надано право накладати вето на призначення того чи іншого судді. Для подолання його ВККС повинна проголосувати 11 голосами із 16. Чи не занадто серйозне повноваження впливати на формування Верховного Суду отримала Громадська рада доброчесності?

Не хотів би оцінювати діяльність Громадської ради доброчесності. Тим паче вона зараз бере участь у співбесідах із кандидатами до Верховного Суду, де оприлюднює свої висновки. У мене є чимало запитань щодо того, яким чином ці висновки впливатимуть на діяльність ВККС, наскільки вони будуть обґрунтованими. Оскільки як ВККС, так і ВРП не є слідчими органами і не можуть проводити розслідування.

Законодавством передбачений окремий механізм, який може бути запущений у разі необхідності перевірки певної інформації: звернення до правоохоронних органів. І висновки лише цих органів можуть вплинути на висновки, зокрема, ВККС. Будь-які повідомлення пересічних громадян про статки, діяльність того чи іншого судді не можуть враховуватись без належної перевірки, оскільки не варто виключати елементу помсти суддям, які свого часу прийняли те чи інше рішення, що не задовольнило одну зі сторін процесу. Тобто на відміну від адвокатів і науковців, котрі беруть участь у конкурсі до Верховного Суду, судді перебувають у зоні ризику. Все життя вони приймають рішення, дехто – і в кримінальних процесах. Тож тих, хто має намір звести рахунки, мабуть, немало. У тому числі, шляхом подачі скарг.

Повернімось до діяльності Громадської ради доброчесності. Такого органу немає в інших країнах. Його формування пов’язане передусім із недовірою, яка склалась у суспільстві щодо суддів зокрема і щодо влади загалом. Існує стереотип, що всі, хто потрапляє у владу, повинні, наприклад, впливати на прийняття неправомірних рішень. Думаю, це данина нашому часу.

В інтерв’ю LB.ua народний депутат від фракції «Народний фронт» Леонід Ємець, який брав участь у конкурсі до Верховного Суду, звинуватив окремих членів ВККС у необ’єктивній оцінці практичних робіт кандидатів до адміністративної палати Верховного Суду. Один із членів ВККС – Юрій Тітов, за словами Ємця, є кумом нардепа від Опоблоку Сергія Ківалова. Чи помічаєте Ви супротив судовій реформі з боку суддів, наближених до Ківалова чи екс-заступника голови Адміністрації Януковича Андрія Портнова, що при попередній владі мали вплив на систему?

Мені важко визначити, які особи можуть бути афілійовані з Ківаловим чи Портновим, оскільки зв’язки бувають настільки таємними, що дізнатися про це дуже складно.

Читайте: Леонід Ємець: "Поразка судової реформи може стати для влади контрольною "кулею в лоб"

Хоча можна з упевненістю казати, що зміни, котрі відбуваються в судовій системі, руйнують механізми впливу політиків на суди. Цей вплив будувався не один рік: як шляхом формування відповідного законодавства, так і призначення до судової системи «своїх» суддів.

Зокрема, судова система будувалась таким чином, щоб судді були на короткому повідку – без нормального фінансування, без незалежних органів врядування, – щоб мати можливість впливати на них. Суддям же заборонено займатися підприємницькою та іншою діяльністю. Тож питання фінансування є досить серйозним маніпулятивним елементом у судовій системі. Схоже, сьогодні політики, державні діячі та громадськість це розуміють, тому маю надію, що ми зможемо сформувати судову систему такою, яка відповідала б прагненням суспільства.

Як показує досвід, у тому числі зарубіжних країн, авторитарна влада намагається підкорити спочатку конституційний суд, потім раду правосуддя. Змінивши порядок призначення членів цієї ради таким чином, щоб політичні органи мали можливість формувати його, вона (авторитарна влада, – ред.) має можливість впливати на рішення цього органу. Приклад Польщі, котра 20 років досить вдало будувала систему незалежності судів, показав, що ця незалежність не є постійною. Немає судової влади, яка б завоювала незалежність раз і назавжди. Треба постійно відбудовувати механізми, які блокуватимуть прийняття рішень, що ламають законодавчі гарантії.

В Україні один із таких механізмів запроваджений Законом «Про Вищу раду правосуддя» – це надання депутатам висновків ВРП щодо законопроектів, поданих до парламенту. І поки існує політична воля створення справді незалежної судової влади (а вона, без сумніву, існує, інакше я не сидів би в цьому кріслі), потрібно на законодавчому рівні зобов’язати депутатів розглядати ці висновки, а в разі ухвалення такого законопроекту мати можливість звертатися до Конституційного Суду для визнання його неконституційним. Більше того, звертатися до Президента із закликами не підписувати відповідний законопроект, якщо ми вбачатимемо в його запровадженні вплив на незалежність судової системи.

«Сьогодні бути членом ВРП не привілей, а важкий рок, який випадає на долю людини»

Кілька тижнів тому відбувся з’їзд суддів, на якому обрали чотирьох із шести членів ВРП. Чому, на Вашу думку, не вдалося повністю заповнити вакантні місця? Чи можна говорити про неодностайність суддівського корпусу сьогодні?

Мені здається, що сьогодні бути членом ВРП не привілей, а важкий рок, який випадає на долю людини. Це дуже серйозне рішення і велика відповідальність.

Під час з’їзду суддів було висунено 44 кандидатури на 6 вакантних посад у ВРП. Судді напередодні визначилися, що делегуватимуть кандидатів до ВРП за квотним принципом: четверо представників від загальних судів і по одному від адміністративних та господарських. Якщо частково щодо загальних судів і господарських проблем не виникло, то в адміністративній юстиції до фіналу вийшли двоє сильних кандидатів (суддя Вищого адмінсуду Тетяна Стрілець і суддя у відставці, раніше працював у ВАСУ – Михайло Цуркан, – ред.), і голоси між ними розпорошилися.

На моє переконання, те, що під час з’їзду було обрано чотири кандидати, а не шість, – показник розуміння судовою системою того, що не кількість важлива, а якість. Після визначення переможців навіть суспільство не мало підстав критикувати суддів за такий вибір. Хоча в загальному списку кандидатів були особи, обрання яких могло би підірвати авторитет ВРП.

Коли з’їзд суддів може доукомплектувати склад ВРП?

З’їзд не припинив свою роботу, лише оголосив перерву. Регламентом Ради суддів передбачено висунення кандидатур на посаду члена ВРП заново. Не виключено, що буде новий процес проведення зборів суддів, під час яких обиратимуть кандидатів у члени ВРП, подачі документів, їх перевірки тощо.

Перед Радою суддів України стоїть ще одне завдання – обрання кандидата на посаду судді Конституційного Суду. А це, у свою чергу, пов’язано з ухваленням нового Закону про КС. Як відомо, 11 квітня парламент провалив законопроект, напрацьований Радою з питань судової реформи при Адміністрації Президента України. Тож, яким чином сьогодні буде заповнено вакансію в КС, – питання відкрите.

Варто також зауважити, що згідно із законодавством, з’їзд суддів повинен відбуватися щорічно. На цей захід витрачаються чималі кошти (на з’їзд 14–15 березня витратили майже мільйон гривень – ред.). Тому доцільно було би об’єднувати всі нагальні питання для розгляду їх під час одного з’їзду.

У лютому цього року Вища рада правосуддя відмовила в поданні Генпрокуратури щодо відсторонення від посади члена ВРП Павла Гречківського, якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу (замах на заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом обману (шахрайства)). Які причини такого рішення ВРП?

Правова позиція ВРП з цього приводу полягає в тому, що закон передбачає можливість відсторонення члена ВРП загалом на чотири місяці (спочатку на два місяці, після спливу яких термін може бути подовжений ще на два). До речі, сьогодні це стосується і суддів. Фактично встановлення 4-місячного періоду спонукає прокуратуру висувати звинувачення щодо суддів чи членів ВРП лише у разі абсолютної впевненості в обґрунтованості звинувачення, оскільки досить часто, зокрема щодо суддів, застосовувалась стаття 375 Кримінального кодексу (винесення неправосудного рішення) як елемент впливу.

Кримінальне провадження щодо Павла Гречківського було відкрите восени минулого року, тобто ці чотири місяці минули. До речі, саме в цей період Гречківський із власної ініціативи не брав участі у засіданнях ВРП. Він перебував у відпустці за власний рахунок, щоб уникнути звинувачень, що ВРП приймає рішення з особою, яка нібито заплямувала репутацію. Хоча визнати людину винною може лише суд.

Як оцінюєте обвинувачення, висунуті Гречківському? Очевидно, Ви знайомі з деталями його справи.

Я справді знаю загальні обставини цієї справи, але не хотів би коментувати її. Членів ВРП звинувачують у тому, що вони можуть тиснути на суддів своїм авторитетом, повноваженнями. Якщо я висловлюватимусь стосовно конкретної кримінальної справи, хтось може розцінити це як тиск на суддів. Я хотів би уникнути будь-яких спекуляцій.

«Суддя також може допустити помилку. Головне, щоб вона не мала системного характеру»

Після Майдану тоді на ВРЮ (сьогодні на ВРП) було покладено завдання розглянути матеріали, надіслані Тимчасовою спеціальною комісією, стосовно суддів, котрі приймали рішення щодо учасників акцій протесту, що відбувалися по Україні з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. У попередньому інтерв’ю LB.ua Ви заявляли, що ВРЮ рекомендувала звільнити 29 суддів за порушення присяги. 27 із них оскаржили ці рішення до Вищого адміністративного суду України. 22 із цих рішень ВАСУ скасував. ВРЮ, у свою чергу, оскаржила такі рішення до Верховного Суду. І деякі із цих справ потрапили на повторний розгляд. Скільки матеріалів щодо суддів Майдану ще залишається на розгляді у ВРП? І яке рішення прийняли суди під час повторного розгляду?

ВРП сьогодні звинувачують у тому, що ми, мовляв, хочемо «поховати» матеріали Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції щодо так званих суддів Майдану. Однак варто згадати, що майже рік ТСК не передавала відповідні матеріали до ВРЮ. Їх передали лише тоді, коли ТСК перестала працювати, – у квітні 2016 року.

Читайте: "Вища рада юстиції не винна, що окремі судді Майдану не покарані", - голова ВРЮ

Я сподіваюсь, що розгляд матеріалів щодо так званих суддів Майдану може завершитися, за оптимістичним сценарієм, через місяць. У ВРП залишилися матеріали стосовно близько ста таких суддів.

Проблема в тому, що ми не можемо зосередитися лише на матеріалах «суддів Майдану». Перед ВРП сьогодні стоїть чимало нагальних питань: і щодо призначення, звільнення суддів, захисту суддівської незалежності, бюджетного, законодавчого процесу, здійснення інших процедур. Дисциплінарні палати ВРП проводять засідання практично щодня. Фізично охопити такий обсяг матеріалів важко. Крім цього, ми не можемо набрати інспекторів, помічників для членів ВРП, котрі передбачені в штаті Ради після ухвалення нового закону. Немає приміщення, де вони могли би здійснювати свої функції.

Наскільки буде розширений апарат ВРП?

Апарат збільшиться на близько сто осіб, 42 з яких – інспектори. Нові працівники займатимуться, зокрема, стратегічним плануванням, моніторингом організаційних питань діяльності судів, формуванням кадрової політики тощо.

Тобто ВРП визначила кінцевий термін розгляду справ суддів Майдану? Щодо окремих із них найближчим часом закінчаться строки притягнення до відповідальності.

Так, щодо значної частини суддів 3-річний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності закінчився, однак сьогодні законодавство передбачає можливість продовжити термін притягнення до дисциплінарної відповідальності на період, коли суддя перебував у відпустці чи був тимчасово непрацездатним.

Чи існує загроза, що частина цих справ все-таки не буде розглянута через закінчення строку притягнення до відповідальності?

ВРП розгляне всі справи і надасть свої висновки щодо кожного із цих суддів. Навіть у випадку, якщо стосовно окремого суді таки сплине строк, то ця інформація потрапить у суддівське досьє і враховуватиметься під час будь-якого кар’єрного переміщення судді.

Очевидно, що окремі судді (так звані судді Майдану – ред.) продовжать працювати, і в цьому я не вбачаю нічого страшного, зважаючи на ті запобіжні механізми щодо роботи недобросовісних суддів, про які говорив раніше.

Якщо абстрагуватися від того, що ці судді приймали рішення щодо учасників Майдану, і звернути увагу, що нині також відбуваються акції протесту і не завжди мирні, тож суддям доводиться забороняти такі акції, застосовувати чи не застосовувати арешт. Судді повинні приймати такі рішення за професійною діяльністю. І лише дотримання норм процесуального законодавства в кожній конкретній ситуації може свідчити, чи порушив суддя закон, чи ні. Суддя також може допустити помилку. Головне, щоб вона не мала системного характеру.

Після інциденту, що трапився 17 березня біля мого будинку, я розділяю учасників акцій протесту на активістів, котрі мають благі наміри, і пасивістів, котрі працюють не на імідж держави, а на гібридну війну…

Про цей інцидент поговоримо трохи згодом. Ви зачепили дуже важливу тему – нестачу судових кадрів. Під час засідання Ради з питань судової реформи 22 березня цього року Ви заявили, що загальна кількість звільнених із різних причин суддів у 2015–2016 роках досягла 2 тис. із 7,4 тис. суддів, які працювали станом на 2015 рік. Наскільки вона зросла цього року?

Найбільшого піку досягла ця кількість перед набранням чинності змін до Конституції. Це було пов’язано, зокрема, зі зміною законодавства щодо обрахування суддівського стажу.

За 2015-2017 роки кількість звільнених із різних причин суддів становить понад 2,5 тис. Минулого року в країні було сім судів, де не було суддів для здійснення повноважень. Наразі критична ситуація лише у двох судах. Ми кожного засідання призначаємо суддів у суди, де ситуація найкритичніша. Це наш пріоритет. На сьогодні в країні 91 суд, у якому недоукомплетованість суддів складає 50 і більше відсотків.

Яких заходів вживає ВРП для заповнення вільних вакансій?

На початку квітня Президент за поданням ВРП призначив 113 суддів безстроково. Ще 13 таких подань ВРП надіслала Главі держави 13 квітня. На жаль, цей процес супроводжується певною роботою (проводимо перевірки, вивчаємо суддівське досьє, з’ясовуємо, чи немає на суддю обґрунтованих скарг тощо), тому потребує часу.

Крім того, ВРП почала застосовувати процедуру переведення суддів до іншого суду. Наприклад, під час засідання 13 квітня ВРП підтримала подання ВККС із рекомендацією на відрядження п’яти суддів для здійснення правосуддя до іншого суду того самого рівня і спеціалізації. Загалом плануємо відрядити близько 500–600 суддів у суди, де виникла критична ситуація із забезпеченням кадрами. Передусім це стосуватиметься суддів Донецької і Луганської областей. Вони не можуть здійснювати правосуддя у зв’язку з розташуванням судів на окупованих територіях, тож переведення їх до різних судів по Україні – оптимальний варіант.

На який період суддя відряджатиметься до іншого суду?

Відрядження може тривати до року. Після спливу цього терміну його можна подовжити.

Ми очікуємо, що судді місцевих судів братимуть участь у конкурсі на посади суддів апеляційних судів, запланованому на другу половину року. Дефіцит судових кадрів в апеляції більший, ніж у місцевих судах. А не кожен суддя може претендувати на посаду судді апеляційного суду.

Добором суддів та відрядженням до інших судів ми зможемо на певний період зняти напруженість із нестачею кадрів, однак повністю цю проблему можна вирішили лише шляхом заповнення вільних вакансій.

«Ще з минулого року відчуваю певний політичний тиск»

У червні закінчується термін Ваших повноважень на посаді Голови ВРП. Відповідно до Закону про ВРП Голова може бути переобраний на новий термін, хоча Закон про ВРЮ не передбачав такої можливості. Чи скористаєтесь Ви цією нормою і претендуватимете на посаду керівника відомства?

Тепер обов’язково скористаюсь. Певний період у мене були сумніви. До призначення я був звичайним суддею і не мав адміністративних навиків для посади Голови ВРП. Однак події останніх тижнів показали мені, що, мабуть, не все погано я робив, якщо комусь заважаю. Крім того, переконаний, що той тиск, який на мене чиниться, покликаний перешкодити переобранню мене (на посаді Голови ВРП, – ред.). Нині у мене немає сумнівів щодо повторної участі у виборах Голови ВРП.

Наскільки сильний на Вас чиниться тиск? Президент розпорядився надати Вам державну охорону.

Ще з минулого року відчуваю певний політичний тиск. Я не думаю, що йдеться про намір фізичного знищення. Очевидно, від цього навряд чи можна захиститися. Я пов’язую його з великим незадоволенням певних сил діяльністю ВРП щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих суддів, звільнення суддів із посад, які вони обіймали багато років.

Однак ми не збираємось імітувати роботу. Або ми щось робимо для країни, або ні. Іншого шляху немає. Фактично я вважаю це нашою боротьбою, нашою АТО.

Ви згадали про політичний тиск. Вам відомо, які політсили до цього причетні?

Відверто кажучи, досі не можу зробити однозначний висновок.

Навіть після інциденту 17 березня?

Перш за все після цього інциденту. Зрозуміло, що не студенти чи школярі, які розмальовували паркан чи огорожу біля мого будинку, були замовниками цієї «акції». Наразі триває слідство. Військовий прокурор (Анатолій Матіос, – ред.) давав коментарі щодо розслідування. Я не ознайомлений із матеріалами справи. Однак якби були встановлені конкретні особи, котрі мають стосунок до цієї події, думаю, мене би повідомили.

Розкажіть, будь ласка, трохи детальніше про той інцидент.

Я би не хотів зараз коментувати те, що трапилось. Нехай слідство з’ясовує всі обставини тієї події.

А звідки учасники тієї акції – представники руху «Традиція і порядок» – дізналися адресу Вашого помешкання?

Я сам хотів би про це дізнатися. Вони говорили, що така інформація поширюється в інтернеті, та це не так. Сподіваюсь, слідство встановить, хто передав мою конфіденційну інформацію цим людям.

Ви заявляли, що той інцидент пов’язаний зі звільненням судді Печерського суду Інни Отрош і відстороненням від посади на два місяці судді Вищого господарського суду Артура Ємельянова.

Це не зовсім так. Я тоді назвав ці два прізвища, оскільки це були останні гучні на той час рішення, прийняті ВРП.

До речі, щодо Інни Отрош, яка, за повідомленнями ЗМІ, з липня 2014 року не перебуває на території України, ВРП застосувала Закон про очищення влади, а не дисциплінарну процедуру щодо відсутності її на робочому місці впродовж тривалого періоду. У попередньому інтерв’ю LB.ua Ви зауважили, що не отримували відповідного звернення голови суду Руслана Козлова.

До ВРП так і не надійшло звернення голови суду. На наші звернення керівництво суду відповідало, що суддя Отрош перебуває то на лікарняному, то у відпустці.

Два з половиною роки?

Так. Річ у тім, що ВРП не може самостійно ініціювати дисциплінарне провадження стосовно судді. Ми не каральний орган. До нас повинно надійти відповідне звернення.

Стосовно судді Ємельянова ВРП на одному з останніх засідань прийняла рішення – повернути без розгляду клопотання заступника Генпрокурора Юрія Столярчука про продовження строку тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.

Відсторонення судді на етапі досудового розслідування відбувається в межах розслідування. На який термін продовжується розслідування, на такий продовжується і термін відсторонення. Але він не повинен перевищувати двох місяців. 12 січня цього року ВРП тимчасово відсторонила суддю Ємельянова від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності строком на два місяці – до 12 березня. 12 березня ВРП продовжила цей строк до 17 квітня. Повторне продовження строку тимчасового відсторонення законодавством не передбачене, хіба в разі скасування судом попереднього рішення ВРП про відсторонення.

Під час інциденту, що трапився біля Вашого будинку, Ви застосували зброю. Зокрема, здійснили постріл у повітря з нагородної зброї, яку отримали від Петра Порошенка 15 грудня 2015 року. Ви делеговані до ВРП як суддя. Суддям заборонено приймати державні нагороди. Чому не відмовились від цієї зброї?

По-перше, для мене ця нагорода стала несподіванкою, я дізнався про неї вже постфактум. По-друге, мої повноваження судді були призупинені у зв’язку з роботою у ВРЮ, і я не здійснюю правосуддя у суді. А в законодавстві не було чіткої заборони щодо отримання державних нагород членами ВРЮ. Вони могли отримувати і нагороди, і державні звання. Натомість у новому Законі про ВРП йдеться, що члени ВРП не мають права отримувати державні нагороди.

Якби в законодавстві була чітка заборона, то однозначно відмовився би від цієї нагороди. А в тій ситуації не хотів вдаватися до певного політичного демаршу.

Хоча після події, котра зі мною трапилась, я би видав зброю всім суддям, щоб вони почувалися більш захищеними. А представники громадськості, які мене критикують, нехай уявлять ситуацію, коли їх пізно ввечері зустрічає 15 осіб і питає: «Як здоров’я?»

Вам погрожували?

Так.

Погрози адресують лише Вам чи інші члени ВРП також відчувають тиск?

Про факти тиску на інших членів ВРП я не знаю. Гадаю, нас рятує те, що ми приймаємо колективні рішення, а не одноособові. Це своєрідний запобіжник від втручання в роботу ВРП і від тиску в тому числі.

Вікторія Матола , Журналист

Джерело: lb.ua
15.05.2017

Сьогодні
25 червня 2017

Анонс подій:

21-22 червня
м. Львів, майстер-клас для суддів "Незалежність судової влади і судова етика"


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Звіт у рамках моніторингу стану незалежності суддів за результатами опитування суддів-делегатів XII позачергового зїзду суддів України 19-20 червня 2014 року.

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi



Архів заходів Центру>>

 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація