МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  / Центр суддівських студій 

 

Суддя Окружного адміністративного суду Києва Богдан Санін: у питанні оцінки довіри населення до українських судів відбувається багато маніпуляцій

 

«Моя Київщина» поспілкувалась із суддею Окружного адміністративного суду Києва Богданом Саніним, який розповів про те, як вплине судова реформа на подальше судочинство в Україні  та як бачать судову реформу власне самі судді

- Богдан Володимирович, яка нині ситуація з кадрами в судах, і яким є навантаження на суддів?

- На жаль, ситуація із кадрами в судах все ще залишається критичною. Лише в Окружному адміністративному суді міста Києва із 51 судді – із повноваженнями є лише 16 суддів. Аналогічна ситуація і в інших судах. В Окружному адміністративному суді міста Києва на одного суддю, на сьогодні навантаження складає понад 1000 справ.

Однак, у порівнянні з деякими регіонами України, у нас все ще не так погано. Так, є районні суди, де взагалі немає жодного судді. Це призводить до того, що ті особи, які звертаються до суду, не можуть ні розлучитись, ні стягнути борг, ні вирішити інший побутовий спір. Це – абсолютно ненормальна ситуація.

Про необхідність проведення судової реформи ми всі чуємо від політиків вже останніх два роки. Нагадаю, що більшість громадян України давно вимагають, щоб суд був повністю незалежним від політиків; щоб швидко отримати якісне рішення; щоб суддями були досвідченні і мудрі люди, які мають життєвий досвід; щоб були права для доведення своєї позиції, а судді послуговувались законом; щоб були гарні умови перебування в суді. Судді в таких бажаннях в повній мірі єдині із суспільством.

- Коли ж чекати на результат реформи?

- Сама по собі судова реформа відбулась – зміни до Конституції України (в частині правосуддя) внесені, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладений в новій редакції, доопрацьовуються процесуальні кодекси.

Після Конституційної реформи в частині правосуддя Верховна рада України усунута від впливу на судову систему – вони не ухвалюють рішення щодо призначення суддів безстроково. До речі, саме бездіяльність парламентарів та їх небажання виконувати свої прямі обов’язки, призвели до того, що в судах критична ситуація із кадрами.

Наразі формується оновлений Верховний Суд, в конкурсі беруть участь  як діючі судді, так і адвокати та науковці. Розроблені нові процесуальні кодекси, які, сподіваюсь, вирішать ті проблеми, які наразі існують в діючих процесуальних кодексах.

- Судова реформа передбачає скасування недоторканості суддів, їх переатестацію, суттєве збільшення заробітної плати та низку нових механізмів боротьби з корупцією, як наприклад подання додаткових декларацій про доходи родини. Як Ви вважаєте, чи це стане дієвим важелем у подоланні  «куплених» вироків суду тощо?

- Щодо декларування доходів суддями та членами їх родини, то варто звернути увагу, що судді вже давно подають декларації про свій майновий стан, в яких відображались доходи родини (дружини, чоловіка та інших). Особисто я подаю такі декларації з моменту, коли подавав документи на обрання на посаду судді. Водночас, не можна закрити очі і на негативні моменти у відкритті інформації у деклараціях. За останній рік суттєво зросла кількість нападів на суддів, членів їх родин. Відбуваються напади на будинки близьких і рідних, наприклад, з метою залякування при розгляді певних справ.

Аналогічно, це питання стосується і відкритої інформації щодо декларації родинних зв’язків. Що заважатимете людям, які вчинили тяжкі злочини, або мають значний інтерес «у вирішення справи», завітати до родини судді, тримати їх в заручниках або погрожувати їм розправою, до вирішення справи?

Тому питання рівня відкритості інформації в деклараціях ще варто додатково вивчати.

Щодо скасування недоторканості суддів, переатестації суддів – це крок вперед в реформуванні судової системи.

Водночас, досить цікавим було введення в Україні такого абсолютно нового інституту, як Громадська рада доброчесності (ГРД), куди включено представників активістів, та яким делеговано право перевірити суддів на критерії доброчесності. Це унікальна інституція, аналогів якої не має в світі.

Натомість, за неповні 6 місяців роботи, окремі члени ГРД цілковито дискредитували як себе, такі ідею створення  такої інституції. Слідкуючи за журналістськими розслідуваннями, виявилось, що окремі члени Ради доброчесності самі не відповідають критеріям доброчесності: постійні порушення положень чинного законодавства; розголошення персональних даних; запровадження подвійних стандартів; закриття частини протоколів засідань; оперування чутками та припущеннями; відсутність єдиної методики оцінки критерію доброчесності. Окремі члени ГРД, як виявилось, взагалі є фігурантами кримінальних проваджень.

- А як щодо зарплат? У суддів рівень заробітків буде значно вище за середній в Україні…

- Повернемось до питання суддівських зарплат. Планується, що суттєво зросте заробітна плата у суддів нового Верховного Суду. Що ж стосується заробітних плат суддів першої станції, то варто вказати, що в 2012-2013 роках судді отримували середньомісячну заробітну плату понад 1500 євро, а окремі судді перших інстанцій отримували і понад 3000. Потім вносились зміни, і розмір заробітної плати, із врахуванням інфляційних процесів, щороку суттєво знижується.

На початку проведення реформи планувалось, що суддя першої інстанції буде отримувати 10 мінімальних заробітних плат (на сьогодні, це б мало становити 32 000 грн.), без врахування надбавок. В 2016 році були знову внесені зміни, і розмір заробітної плати визначили на рівні 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (що становить 16 000 грн.).

- Як  Ви, особисто, як людина, оцінюєте рівень довіри населення до українських судів?

- Досить багато маніпуляцій відбувається у питанні оцінки довіри населення до українських судів. Постійно лунають думки, що судовій системі не довіряють, при цьому наводяться різні соціологічні дослідження.

Однак, чомусь не лунають інші дані. Наприклад, у соціологічному дослідженні, яке проводило Громадське об’єднання «Відкритий суд», було встановлено, що до судів більше довіри, аніж до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, прокурати. Понад 36% від опитаних респондентів довіряють повністю, або більше довіряють судам.

За даними іншого загальнонаціонального соціологічного дослідження «Оцінка роботи судової системи України», проведеної компанією «Research&BrandingGroup» в 22 областях України та Києві (у листопаді та грудні 2014 р.), судова система користується більшою довірою, аніж міліція, прокуратура та банківська система.

Фактично, в Україні масово культивується думка, що довіра до судової системи досить низька. Про це розповідають в ЗМІ, і політологи, і політики, і псевдо-активісти, які чомусь вирішили, що вони представляють все суспільство. Така думка легко сприймається людьми, які жодного разу не були в судах. Але, якщо робити об’єктивний зріз серед тих людей, які були на судових засіданнях, то показники різко змінюються.

-  Чи погоджуєтесь Ви з результатами соціологічних опитувань, які показали,  що суспільство бачить дві основні проблеми в судах: корумпованість і залежність від політиків та олігархів. А також у круговій поруці.

- А що ви вкладаєте в поняття «кругова порука»? Якщо це бажання судової системи самостійно захистити себе від протиправних дій активістів, які захоплюють будівлі судів, погрожують суддям фізичною розправою, вимагають від суддів прийняти те рішення, яке вони бажають – то я за таку кругову судову поруку. Більше того – я закликаю всіх суддів до об’єднання проти такого роду псевдо-активістів, які хочуть лише віднайти чергову зраду для отримання чергового гранту.

До речі, я вже зазначав, що в результаті конституційної реформи правосуддя політики із Верховної Ради України усунуті від впливу на судову систему.

Водночас, в суді також проводили соціологічне опитування щодо того, які саме форми зовнішнього втручання в діяльність судової системи негативно впливають на правосуддя. Відповідь наступна: це і листи народних депутатів, мітинги в приміщенні суду, захоплення будівель судів, штучне направлення скарг на дії суддів та інше.

- Вас називали одним із суддів Майдану. Відомо, що суддів, які забороняли проведення Майдану, Вища рада юстиції повністю виправдала, постановивши, що вони нічого не порушували і можуть далі здійснювати судочинство. Відомо, що Ви також оскаржили свою люстрацію в суді. Згадуючи той час, Ви можете погодитися із тим, що змушені були чинити так, як того вимагала тодішня влада?

- Знаєте, сьогодні будь-яку інформацію можна подати під потрібним комусь кутом зору, в тому числі, і з метою маніпулювання свідомістю громадян. Адміністративні суди розглядають щоденно тисячі справи, де стороною є суб’єкт владних повноважень. Як і в будь-якому суді – є сторона, на корить якої ухвалено рішення, а є сторона, проти якої винесене рішення.

Згідно з логікою Вашого запитання – всі адміністративні суди, які ухвалюють рішення на користь суб’єкта владних повноважень, апріорі «виконують вимоги влади». По факту ж, такі твердження є вигадкою та міфом, який широко культивується як стороною по справі, яка отримала рішення не на її користь, так і псевдо-активістами, які чомусь вирішили, що вони представляють все суспільство.

Суддя ж має діяти відповідно до положень закону. Більше того, нагадаю, що в положеннях Конституції України та нашому профільному кодексі було чітко зафіксовано, що одним з базових принципів верховенства права є законність, тобто, суд, вирішуючи справи, керується положенням нормативно-правових актів, які прийняті відповідними компетентними органами.

Взагалі, щоб зрозуміти ситуацію із обмеженнями права на проведення мирних зібрань, то варто поглянути на судову статистику, і буде зрозуміло, що такі рішення приймались як до 2013 року, так і після (2014-2015 рр.): з 2009-2013 рр. (включно) таких рішень було прийнято близько 1000, за 2014-2015 рр. – понад 100.

Натомість, щоб уникати таких звинувачень, варто вирішити дане питання раз і назавжди – ухваливши відповідний профільний закон. Ще з 2000-х у Верховній Раді було зареєстровано 5 законопроектів про мирні зібрання. Жоден із них ухвалений не був.

Натомість, активісти, які щоденно декламують про недопустимість обмежень прав на проведення мирних зібрань, так і не розробили власний законопроект та не пролобіювали цей закон. А знаєте, чому їхня активність закінчується на критиці судових рішень та подачі скарг? Тому що відсутність закону про мирні зібрання дозволяє їм довільне трактування цього питання та є гарним підґрунтям для маніпулювання свідомістю громадян.

Судді адміністративної юстиції, до речі, постійно закликають народних обранців та громадський сектор розробити профільний законопроект. Навіть пропонували власну допомогу в цьому питанні.

По-друге, я оскаржував в судовому порядку не рішення Вищої ради юстиції, а висновок та бездіяльність членів Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (ТСК). Це був абсолютно інший орган, аніж Вища рада юстиції, який створений на підставі окремого закону.

Чому оскаржував? Підстав дуже багато.

Насамперед тому, що членами ТСК було порушено принцип змагальної та рівності сторін. Вонине дослідили жодне із посилань скаржника, які викладені в його Заяві та не навели жодного аналізу обґрунтованості доводів Заявника; не надали оцінку поясненням судді щодо безпідставності посилань Заявника. А один із членів ТСК взагалі відкрито в ЗМІ вказав, що перевірка скарги обмежувалась лише формальним витребування справи із судів та характеристики суддів.

Крім того, члени ТСК, під час проведення розгляду скарги були заздалегідь упередженими, що публічно визнавалось окремими членами ТСК.

Фактично членами ТСК було порушено положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чинного українського законодавства. Ними було порушено право на захист, який чітко визначений в Європейської Хартії про Закон «Про статус суддів», Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29.11.1985 р. та 13.12.1985 р.

Саме цікаве, до речі, є те, що члени ТСК ухвалювали кардинально різні висновки при розгляді повністю ідентичних скарг на судові рішення, які пов’язані із обмеженням прав на проведення мирних зібрань.

Тож, їх висновки є очевидно свавільними та вибірковими.

І наостанок – ТСК банально відмовлялись видати мені ухвалений ними висновок. Лише після мого звернення до суду, вони його виготовили та видали мені.

Що ж стосується розгляду скарги Вищою радою юстиції – я доводив власну позицію в змагальному процесі, поряд із особою, яка подавала на мене скаргу: розповідав підстави, які ставали причиною для прийняття відповідного рішення; обґрунтовував правомірність застосування тих, чи інших нормативно-правових актів; зазначав положення рішень Європейського суду з прав людини, які підтверджували мою позицію. Я надавав пояснення щодо кожного аргументу скаржника, навів судову статистку в справах, щодо обмеження прав на проведення мирних зібрань. Водночас, скаржник обмежився лише доводами своєї короткої скарги.

- Ви є суддею з чималим досвідом, тож не можу не спитати, яку справу вважаєте найважчою у своїй практиці.

- Не розділяю справи на найважчі чи найлегші. Однак, є справи, які пам’ятаєш.  Так, були справи, які мали понад 300 томів, їх важко забути. Є справи, в яких сторони замість того, що б надавати докази в судовому процесі, намагались впливати на рішення шляхом проведення мітингів під будівлею суду, або намагались зірвати судові засідання, шляхом криків та киданнями різних предметів. Були справи, в яких сторони організовували серію брудних замовних публікацій.

Було все. Але час рухатися далі…

Розмову вела Надія Савчук, «Моя Київщина» 

Джерело: mykyivregion.com.ua
22.05.2017

Сьогодні
24 липня 2017

Анонс подій:

 


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Звіт у рамках моніторингу стану незалежності суддів за результатами опитування суддів-делегатів XII позачергового зїзду суддів України 19-20 червня 2014 року.

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi



Архів заходів Центру>>

 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація