МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  / Центр суддівських студій 

 

Назад в СРСР чи справедливість: Чому армія хоче військові суди

 

Начальник штабу - перший заступник командувача Сухопутних військ Збройних сил України Сергій Наєв відкрито закликав владу відновити військові суди

"У першу чергу необхідно в найкоротші терміни створити військові суди, укомплектувати їх компетентними суддями. Суддями, які знають всю військову специфіку і які знають все законодавство, яке регламентує діяльність армії", - сказав Наєв.

Розмови про військові суди ведуться вже кілька років. У квітні 2015-го Сергій Пашинський та Іван Вінник навіть внесли законопроект №2557 щодо утворення військових судів, який у лютому 2017-го був знятий з розгляду.

Та на сьогоднішній день є слова президента України Петра Порошенка про те, що він внесе на розгляд Верховної Ради проект закону про військовий суд, які пролунали в листопаді минулого року. І розгляд відбуватиметься паралельно із, мабуть, найочікуванішим проектом закону про антикорупційний суд.

"Хочу сказати, що одночасно з проектом по антикорупційному суду я планую внести проект закону про військовий суд. Ми чекаємо нових законів про адвокатуру, про правову освіту і тд", - зазначав президент.

Зараз вже внесений президентський законопроект про антикорупційний суд критикується МВФ, Світовим банком та місцевими єврооптимістами. Така ж доля, цілком можливо, спіткає і проект закону про військовий суд.

В нас вже були військові суди

До 1993 року в Україні існували військові трибунали, які згодом стали військовими судами. За Януковича була "реформа Портнова-Ківалова" із законом "Про судоустрій і статус суддів", яка ліквідувала їх взагалі. У 2010-му році Указом президента Віктора Януковича в Україні були ліквідовані військовий апеляційний суд Центрального регіону; військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил та 13 місцевих військових судів гарнізонів. Тоді заступник голови АП Андрій Портнов наголошував, що ліквідація військових судів має на меті забезпечення конституційного принципу незалежності суддів при здійсненні правосуддя. Тоді такі кроки вітала Венеціанська комісія. У висновку щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Комісія підкреслила: "передбачено, що військові суди ліквідуються з 15 вересня 2010 р. (стаття 4). Це є позитивною зміною. Існування військових судів безумовно являє собою атавізм колишньої радянської судової системи". За кілька років була ліквідована і військова прокуратура. Втім, у квітні 2014-го року військову прокуратуру повернули з небуття через сумнозвісні події.

І з того часу активно ведуться розмови про повернення військового суду.

Чому він потрібен армії

Найбільше про доцільність відновлення військових судів говорять саме армійці. Полковник юстиції Юрій Бобров з Генштабу у грудні 2017-го наголошував, що саме у 2018-му очікують на відновлення діяльності військових судів. І саме військові юристи вели активну і цілеспрямовану роботу по внесенню змін до закону "Про судоустрій і статус суддів" і анонсував законопроект: "Пропозиції містять введення гарнізонної ланки військових судів - від 12 до 14 таких місцевих судів загальної юрисдикції буде створено на території України. Законопроект також передбачає створення апеляційного військового суду і військової палати Верховного суду України. На нашу думку, це значно підсилить, перш за все, захист прав військовослужбовців під час кримінальних проваджень".

Головними прецедентами до постійних розмов про військові суди окрім війни на Донбасі і значної кількості правопорушень військовослужбовців, стали дві гучні справи: генерала Назарова, якого Павлоградський суд визнав винним у катастрофі військового літака Іл-76 і дав 7 років в'язниці, а також воїна АТО Колмогорова, якого у листопаді 2016 року Приморський райсуд Маріуполя визнав винним у вбивстві (в 2014-му прикордонники обстріляли автомобіль - загинула пасажирка) і засудив його до 13 років позбавлення волі. Справу Назарова далі розглядає Апеляційний суд, Колмогорова вже встигли звільнити з-під варти завдяки рішенню Вищого спецсуду, який відправив справу на перегляд.

Через такі рішення дедалі більше людей говорять про військовий суд, мовляв, судді цивільних судів не здатні компетентно оцінити всі обставини суто військових справ. І що військовослужбовців мають судити військові, а справи Назарова і Колмогорова б'ють по військовим і офіцерству, які, подивившись на обвинувачувальні рішення некомпетентних суддів, потім або звільняться з армії, або не будуть приймати жодних відповідальних рішень.

Наводяться приклади, зокрема Uniform Code of Military Justice в США, що є окремим кодексом, який регулює всі питання військового права, а також існування розгалуженої системи загальних і апеляційних військових суддів.

Варто навести ще один важливий приклад, пов'язаний із статистикою. За офіційними даними, з 1 липня 2014 року до 1 липня 2015 року. військовою прокуратурою було розслідувано 16536 кримінальних проваджень, прийнято процесуальних рішень у 12755 провадженнях, спрямовано до суду 2787 обвинувальних актів. Зокрема, за фактами самовільного залишення місця служби розпочато 4741 провадження стосовно 6089 військовослужбовців, за фактами дезертирства – 6432 провадження та ін. Але судами було задоволено всього 1376 позовів військових прокурорів. Вони банально не можуть впоратися із значною кількістю військових справ.

Фахівці у сфері права, зокрема доктор юридичних наук Олександр Лощихін та професор, доктор юридичних наук Анатолій Шевченко наголошували, що більшість суддів судів загальної юрисдикції ніколи не мали жодного відношення до армії та не брали участі у бойових діях. Цивільні судді не в змозі ефективно та швидко розглянути справу, оскільки не знайомі зі специфікою всіх обставин, які мають значення для її розгляду. Про це згадані автори написали у власній статті.

"Окрім норм Кримінального та Кримінального процесуального кодексу, при розгляді справ відносно військових, судді мають керуватись і нормами дисциплінарних статутів, з якими могли раніше ніколи і не стикатись. Також проблемою стає допит свідків у справах. Суддя суду загальної юрисдикції не може проводити судовий розгляд поза приміщенням суду – цього не дозволяє ані кількість справ, що перебувають у його провадженні, ані рівень матеріальнотехнічного забезпечення. Військові також не можуть прибути на розгляд, оскільки в бойовій обстановці залишення позицій становить серйозний ризик. Але судді військових судів здебільшого розглядали справи
у розташуваннях військових частин у присутності військовослужбовців", - підкреслюють юристи.

Що кажуть ті, хто проти

Одним із противників відновлення військових судів є антикорупціонер, нардеп від "Батьківщини" Ігор Луценко.

У своїй грудневій статті він нагадував, що Венеціанка в 2010-му році схвально віднеслася до ліквідації військових судів, а також називав їх рудиментом радянської системи, яку мавпує Україна.

"Рішення суду ні в якому разі не може базуватися на якомусь суб'єктивному знанні суддею військової реальності. Базисом для таких рішень можуть бути лише Конституція та закони України й рішення Європейського суду з прав людини", - писав Луценко нагадуючи,що у нас де-юре мирний час. Каже Луценко і про Європейський суд з прав людини, який "неодноразово зазначав, що суди, до складу яких входять військові судді, не можуть вважатись незалежними та неупередженими".

Судячи за все, схожу позицію в теорії можуть займати і наші західні партнери. І критика законопроекту про військові суди буде не меншою, ніж про антикорупційний суд.

Незалежний орган

Але критикам можна відповісти тим, що військовий суд - це незалежний орган державної влади. Його персональний склад формують професійні судді-офіцери, що реалізують шляхом прийняття загальнообов'язкових судових рішень функцію здійснення правосуддя у військових формуваннях. І вони тим самим забезпечують національну безпеку держави та права людини.

Варто нагадати початок 2000-х років, коли було остаточно закріплено включення військових судів до судової системи України. Тоді Законом України "Про судоустрій України" у редакції від 21 червня 2001 року визначено, що військові суди гарнізонів діють як місцеві суди, а військові суди регіонів і Військово-Морських Сил мають діяти як апеляційні суди. 30 серпня того ж року Указом Президента України "Про утворення військових апеляційних та військових місцевих судів та затвердження їх мережі" № 769/2001 було створено 15 військових судів: 13 – військових місцевих судів різних гарнізонів, військовий апеляційний суд Центрального регіону та військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил (мережа переглядалась у 2004 та 2006 р.). 7 лютого 2002 року Верховна Рада України прийняла новий Закон "Про судоустрій України". У ньому у ст. 19 було визначено, що в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій, а військові суди належали до загальних судів і здійснювали правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Цей же Закон передбачав, що військові суди гарнізонів діють як місцеві загальні суди, також мали існувати військові апеляційні суди регіонів і тд.

Таким чином, у час гібридної війни, саме військові суди будуть покликані забезпечувати захист прав людини - зокрема військовослужбовців. Окрім цього, відновлення цих судів також важливе у розрізі майбутнього завершення війни на Донбасі і чисельних справ по амністії бойовиків. Їх, що логічно, повинні будуть розглядати військові судді, а не цивільні.

Андрій Коваленко

Джерело: www.depo.ua
18.01.2018

Сьогодні
21 червня 2018

Анонс подій:

 



Архів заходів Центру>>


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi


 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація