МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  / Центр суддівських студій 

 

ВС вказав, яким судам підсудні справи за позовом прокурора

 

Оскільки прокурор є посадовою особою органу державної влади, справи, в яких він є позивачем, підсудні окружним адміністративним судам. Такий висновок зробив ВС в постанові №810/2509/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

26 січня 2018 року                 м.Київ               №810/2509/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача  — БЕРНАЗЮКА Я.О.,
суддів: ГРИЦІВА М.І., КОВАЛЕНКО Н.В., 

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2017,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що оскаржуване рішення Козинської селищної ради прийняте всупереч вимогам стст.88, 89 Водного кодексу, стст.60, 61 Земельного кодексу.

Ухвалою КОАС від 24.07.2017, залишеною без змін ухвалою КААС від 5.12.2017, позовна заява повернута позивачу.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, перший заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу КОАС від 24.07.2017 та ухвалу КААС від 5.12.2017 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що, звертаючись з позовом до суду, перший заступник прокурора Київської області має статус позивача з огляду на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і відповідно до обсягу наданих йому повноважень виконує владну функцію та виступає від імені держави, тобто є посадовою особою державного органу.

Згідно з положенням ч.3 ст.211 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та ч.4 ст.328 КАС (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до чч.1, 2 та 3 ст.159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та чч.1, 2 та 3 ст.242 КАС (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме: бути справедливим та неупере-дженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права та інтересів фізичних осіб, прав та інтере-сів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а мотиви, викладені в касаційній скарзі скаржником, є прийнятні з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) місцевим загальним судам як адміністративним підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Разом з тим п.1 ч.2 вказаної статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Суд зазначає, що для визначення предметної підсудності справ за позовами прокурора важливо встановити статус прокурора у справі — позивач чи представник сторони.

Якщо прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до ч.2 ст.18 КАС підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.

Якщо прокурор звернувся до суду як законний представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахуванням статусу особи, яку він представляє.

Таким чином, згідно зі змістом позовної заяви позивачем у даній справі є перший заступника прокурора Київської області, який відповідно до обсягу наданих йому повноважень є посадовою особою органу державної влади.

Беручи до уваги положення п.1 ч.2 ст.18 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень), незалежно від статусу відповідача, адміністративні справи, де позивачем є орган державної влади, зокрема прокурор міста, підсудні окружним адміністративним судам.

Враховуючи викладене, доводи скаржника спростовують висновки, викладені в ухвалі КОАС від 24.07.2017 та ухвалі КААС від 5.12.2017, щодо підсудності даного спору місцевому загальному суду.

Частиною 2 ст.6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула закону «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у пп.23, 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у ст.6 конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом» («Zand v. Austria»); фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у §1 ст.6 конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з кількох вимог конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів включає не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції («Coeme and others v. Belgium»); суд не є встановленим законом, якщо правила, які регламентують склад суду, не були дотримані («Posokhov v. Russia», «Fedotova v. Russia»).

Таким чином, суд касаційної інстанції, здійснивши перегляд судових рішень у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що рішення судів у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга — задоволенню.

Керуючись стст.341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу КОАС від 24.07.2017 та ухвалу КААС від 5.12.2017 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Джерело: zib.com.ua
13.02.2018

Сьогодні
20 жовтня 2018

Анонс подій:

 



Архів заходів Центру>>


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi


 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація