МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  / Центр суддівських студій 

 

Демарш із охороною

ВРП дипломатично відреагувала на обурення МВС. Чиновникам навіть не гикнулось

 

Якби подібний конфлікт виник у правовій державі, його наслідки були б передбачуваними. Чиновник, який не лише відмовляється від виконання своїх обов’язків, а й прилюдно вимагає від суду певного рішення, не залишився б і дня на посаді. Проте у вітчизняних реаліях закон, перетинаючись із суб’єктивними чинниками, часто дає задній хід.


Непритаманні функції

Як повідомив голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк на початку екстреного засідання, на адресу Ради надійшло повідомлення від голови Шевченківського районного суду м.Києва Олега Савицького про зняття із цієї установи охорони без повідомлення причин. Уранці 19 лютого бійці Національної гвардії просто залишили варту. Щоправда, після обіду до суду надійшов лист з проханням «розглянути можливість увільнення від охорони приміщення суду в зв'язку з високим рівнем захворюваності особового складу 4 стрілецького батальйону на ГРВІ».

Підстави для такого демаршу невдовзі пояснив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Його обурило, що суд звільнив на поруки нардепів ветерана добробату, який поранив поліцейського під час сутички в Солом’янському районному суді м.Києва. «В умовах фактичного саботажу суддів і судової адміністрації буду вносити проект постанови Кабінету Міністрів про припинення функцій охорони судових установ з боку Нацполіції та Нацгвардії. Нехай тепер охороняють себе самі, якщо в перехідний період уважають вогнепальне поранення поліцейського дрібним правопорушенням», — процитували свого керівника на сайті відомства.

Більше того, міністр пообіцяв скликати екстрене засідання Уряду, аби «вирішити питання про припинення функцій охорони судових установ з боку Нацполіції та Нацгвардії». Мовляв, у таких умовах «поліцейські та гвардійці не можуть виконувати непритаманну для них функцію охорони судів».

Звичайно ж наступною мала сказати своє слово ВРП. Адже вона не тільки відповідає за авторитет і незалежність судової влади, а й покликана курувати створення Служби судової охорони.

Категоричність із реверансом

Реакція ВРП хоч і була досить оперативною, проте — без різких оцінок. У документі під назвою «Публічне звернення» Рада насамперед підкреслила неприпустимість вирішення суспільних суперечок шляхом насильства в будь-якій формі й рішуче засудила факти нападу на працівників Нацполіції та громадян, що стались у Солом’янському райсуді 15 лютого поточного року.

Далі йшов дипломатичний реверанс на адресу МВС: у ВРП також поділяють стурбованість правоохоронців. Яку і чим саме — залишилося поза рядками, оскільки в повідомленні МВС таке слово не вживалось.

І лише після цього наголошено на категоричному несприйнятті публічних заяв про відмову від виконання державної функції забезпечення охорони судів. А вимоги до ВРП та апеляційного суду винести певне рішення розцінено як утручання й тиск.

Крім того, члени Ради поскаржилися, що «в переважній більшості випадків звернення ВРП залишилися без належного реагування». Як-от щодо недопущення блокування будинку правосуддя в Черкасах, на яке третій місяць від НП немає жодної реакції. І нагадали про «відповідальність, установлену законом», за втручання в здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб.

Якщо ж міністерству не подобається рішення судді, Рада нагадала, що його можна оскаржити до вищої інстанції. А питання про неналежні дії судді «вирішується через подання скарги до ВРП та процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Насамкінець Рада нагадала, що йдеться не тільки про безпеку суддів. Адже відсутність охорони насамперед загрожує безпеці громадян, які звертаються до суду.

Шкода, але жоден із членів ВРП, присутніх на екстреному засіданні, не виявив бажання публічно висловити свою позицію та дати оцінку заяві МВС. Без додаткових дебатів вони усамітнились у кімнаті, де й схвалили текст звернення.

Тому невідомо, чи обговорювалася, наприклад, рекомендація судам припиняти роботу в разі зняття охорони до відновлення заходів безпеки. Також залишається таємницею, чи висловлювалися пропозиції про відповідальність чиновників МВС за умисне нехтуваннями службовими обов’язками.

Усе йде за планом

І як відреагували в МВС? Увечері того ж дня там спростували інформацію про зняття охорони, пояснивши факт залишення поста «заміною гвардійців на цьому об’єкті відповідно до плану організації чергування». Тобто не турбуйтесь, усе йде за планом!

Заяву ж свого очільника пояснили тим, що «міністр як політична фігура має підстави давати оцінки рішенням органів державної влади, які демотивують працівників і підривають авторитет правоохоронних органів». І жодного каяття, навпаки. «Він відповідно до обов’язків буде й надалі захищати законні інтереси особового складу всіх підрозділів системи МВС», — ідеться в офіційному повідомленні на сайті міністерства.

Більше того, ВРП ще й дорікнули тим, що вона «абсолютно безпідставно заявила про тиск на судову гілку влади замість того, щоб не допускати неправомірних процесуальних рішень, які фактично схвалили збройний напад на поліцейського». Напевне, це означає, що ВРП має проводити «виховну роботу» із суддями, аби вони не забували, які відомства не слід ображати неувагою.

Як змусити себе поважати?

Сподіватимемося, що Раді вдалося загасити іскру цього конфлікту, не давши загорітися більш серйозному полум’ю протистояння виконавчої та судової гілок влади. Та, на жаль, це навряд чи вплине на загальні тенденції. Адже сьогодні представники української Феміди перетворилися на хлопчиків для биття. І не тільки в переносному значенні слів.

Напевне, точкою відліку можна вважати перший люстраційний закон, який фактично запровадив обов’язкове притягнення до дисциплінарної відповідальності всіх суддів, які тим чи іншим чином були причетні до справ активістів майдану.

Далі ситуація лише загострювалася. При потуранні правоохоронців «активісти» влаштовували безлади під час засідань, чинили моральний та фізичний тиск на суддів. І це сходило їм з рук. Принаймні поки що.

Не залишались осторонь і високопосадовці. Чого варті, наприклад, «хвилювання» Генерального прокурора за стан пожежної безпеки Печерського районного суду м.Києва? А його підлеглі, як свідчить реєстр ВРП, взяли за правило реагувати на негативне для них рішення… порушенням кримінального провадження проти слідчих суддів, які наважилися не задовольнити бажання сторони обвинувачення.

Чи позбувся посади бодай хтось із держслужбовців, які дозволяли собі тиснути на суд? Навряд. Принаймні в будинку на вул. Різницькій про такі випадки не звітували. Хоча ВРП раз у раз вимагає від ГПУ знайти та притягнути винних до відповідальності.

Чи приведе до тями чиновників чергове звернення Ради? Також малоймовірно. Тож суддів і надалі звинувачуватимуть як у тому, що взяли під варту підозрюваного, так і в тому, що застосували більш м’який запобіжний захід. Усе залежить від суб’єкта та групи його підтримки.

І чи не лежить бодай частина провини за цю ситуацію на самій ВРП? Адже саме її практика покарання суддів за обрання найсуворіших запобіжних заходів щодо учасників подій на майдані проектується на сьогоднішні клопотання про взяття під варту.

Власне, у Шевченківському райсуді столиці так і пояснили своє рішення: «Враховано дані про особу підозрюваного, його соціальний статус, наявність у нього міцних соціальних зв’язків, а також репутацію захисника національних інтересів держави, що підтверджують долучені до матеріалів клопотання копії документів, зокрема посвідчення про нагородження медаллю «За доблесну службу», позитивні характеристики, які зображують підозрюваного як патріотичну, відповідальну та чесну людину». Тобто саме так, як «учила» Рада на прикладах звільнення законників.

Утім, напевне, якби від самого початку колегіальний орган більш заповзято захищав насамперед суддів, а не дбав про показники довіри суспільства до Феміди, подібні конфлікти не могли б виникнути апріорі. А тепер, як свідчить реакція МВС, уже й сама ВРП ризикує опинитися під вогнем критики за «бездіяльність». Тож, мабуть, її членам час замислитися, як змусити політиків при посадах поважати і Раду, і суд як орган державної влади.

Тож далі буде… 

ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ

Джерело: zib.com.ua
27.02.2018

Сьогодні
21 жовтня 2018

Анонс подій:

 



Архів заходів Центру>>


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi


 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація