Люстрація під судом. Спадщина Медведчука
... Ось вам, бабцю, і день люстрації!
... Звільнили по люстрації колишнього заступника прокурора області, а суд взяв і повернув його на посаду. Народ йому не вірить, суд вимагає: вірте! Отже, він уже святий і недоторканний для громадської думки. Такому вже не скажи, що погано поводився під час Майдану - засудять за наклеп.
Це поки перша ластівка. У тій же області звільнено по люстрації ще шість прокурорських працівників. Треба очікувати, що і вони підметушаться.
Судді, що прославилися жорстокістю в часи Майдану, і з цієї причини потрапили під люстрацію, теж рушили в похід «за правдою». Позови прийняті їхніми ж колегами, може бути, вчорашніми однокурсниками по Одеській юридичній академії імені Ківалова.
Скоро й інші відставлені чиновники кинуть свої свої справи і загрузнуть у сутяжництво. Гроші на дорогих адвокатів у них, як ми розуміємо, знайдуться. Час теж: адже за простій заплатить відповідач.
Але це так - стрільба з легкої стрілецької. Он вже і Верховний Суд (який, очевидно, люстрації теж чекає) висловився за визнання неконституційності Закону Про очищення влади і папір направив до Конституційного Суду, теж поки не відлюстрований. Там його чекали: дехто з суддів КС радісно пресі свою думку висловив. Самі здогадуєтеся, яку.
... Після Майдану ми любимо пограти у політичні розклади. Хто сяде до тимчасової президії ВР, хто буде зачитувати присягу (дуже важливе питання!), хто увійде в уряд. Перемивали кісточки кандидатам у депутати. Про президентські вибори промовчу - це як боротьба за «Оскар»!
А що знаємо ми про політичні розклади у Конституційному Суді? Або у Верховному? Або навіть в тому, що знаходиться в нашому районі? Ми прізвище хоч одного судді знаємо?
Не знаємо. І чомусь не вважаємо за потрібне знати. А самі судді не дуже себе афішують. Суд як і гроші любить тишу. І особливо притягальні два цих напої в одному флаконі.
У революційних поривах ми випустили з уваги, що судова влада - це таки влада! Вельми сполучена і добре організована. І законсервована з часів Януковича.
Згадаймо: немолоді, важкі дядечки в пурпурних мантіях, як у тому старому анекдоті, порадилися-порадилися - і з'їли демократію. Тобто власноруч змінили Конституцію 2004 року. І Януковичу для того, щоб узурпувати владу, ні танки не знадобилися, ні розстріл парламенту - як Єльцину. Всього лише дядьків потрібних підсадити в один тихий будиночок на розі вулиці Кой-кого.
І люстрацію скасувати вже ніяк не складніше. Що це означає? Тільки одне: Майдан побив Януковича, побив «беркутів» і МВС Захарченка, переміг чекістів Якименка ... а судді взяли і побили Майдан. Скасування люстраційного закону додасть сміливості всім тим, хто готовий до реставрації поваленого режиму. Мовляв, брешеш - не візьмеш!
Звичайно, сам Янукович поставити режиму настільки потужні, що пережили сам режим, підпірки, не додумався б. Тут відчувається рука Медведчука.
«Злий геній» путінського кума ж не в тому, що він придумав темники і дружить з Кремлем. При ньому в Україні була побудована система судового кришування злочинних дій влади.
До цього обходилися бандитами і силовиками. А колишній практикуючий адвокат, зійшовши на вершину влади, показав усім нам магічну силу суду.
Саме ця система запроторила за грати головного ворога Януковича - Тимошенко, допомогла Фірташу і Бойку відняти в Стокгольмському суді у «Нафтогазу» на користь РУЕ 1,7млрд. дол. Саме вона так і не знайшла замовників вбивства Гонгадзе і відпустила на свободу спочатку Пукача, потім Мельника і, нарешті, головного одеського міліціонера, винного в загибелі людей, Фучетджі. Вона виправдовувала вбивць-мажорів і охоче виконувала плани по посадці неугодних.
Треба віддати належне: це дуже дієва і дуже злагоджена система. Зараз вона - в режимі очікування.
Але якщо так піде далі, то новий янукович, прийшовши до влади демократичним шляхом, знову стане диктатором (повернення навесні цього року до Конституції - 2004 теж було проведено юридично не бездоганно). А якщо нова влада похитнеться, а Путін почне велику війну, не здивуюся, що який-небудь Печерний суд швиденько здасть Луганськ і Донецьк Росії. Суду ж патріотизм не відомий: пам'ятаєте, як Господарський суд при «вікторфедориче» взяв та й відстебнув РФ 3 млрд. грн. кревних українських грошей - за позовом тамтешнього МО до нашому уряду?
Якби Євромайдан був справжньою революцією, то всі судді, причетні до узурпації влади, були б заарештовані. Але революції, насправді, не було, і суд вистояв.
Я не закликаю до розправи. Навпаки, я кажу: «Ласкаво просимо в Європу». Де судова влада це дійсно влада і говорити з нею потрібно серйозно і на її мові.
Освальд Шпенглер у своєму «Закате Европи» писав, що суди - частина політики. І якщо політика - це суспільний договір, то за суддями - право тлумачити «недомовленості». Як будь держорган, судова система - це розподільник. У даному випадку - розподільник «права» - або права на силу, як в судах над учасниками Майдану, або «права на право сили», як зі скасуванням Конституції.
А будь-який розподільник - це місце, де медом намазано.
Тому на зорі європейської демократії, пише філософ, судді перетворилися на багатий, могутні прошарок, захищений круговою порукою. Воно дозволяло собі скасовувати урядові укази і навіть замінювати їх своїми власними. Тобто рулити країною при живому королеві і парламенті. Британські судді, які працювали з прецедентним правом, взагалі крутили правом як циган сонцем, тому й були найбагатшими і недоторканними людьми на Туманному Альбіоні.
Західному суспільству довелося століттями виробляти механізми приборкання безмежів"я суддівської касти, підпорядкування її інтересам суспільства.
Хочемо в Європу? Доведеться пройти той же шлях: дати судам повну незалежність від влади і зробити залежними від суспільства.
Як цього досягти? Шляхів - багато. Тут і нові закони. І нові люди. Але треба знати, що система, яка опанувала суди, буде самовідроджуватися. Через ті ж суди. Тому головне - інше. Потрібен потужний приплив в затхлі зали судових засідань живого, громадянського суспільства.
По-перше, запустити суди присяжних, передбачені Конституцією. Вони дадуть те, що ми називаємо духом закону, що тонко реагує на зміни суспільного клімату. Щоб їх середовище не роз'їла корупція, присяжних повинно бути багато. Я вже писав, що в древніх Афінах, де такий суд був винайдений, на 30 тисяч громадян значилося 5 тисяч судових присяжних!
Подумаємо самі, скільки таких потрібно в одному тільки Києві? Обирати їх треба на кожних місцевих виборах. Обов'язок присяжного має шануватися і добре оплачуватися. І ще потрібна їхня недоторканність. Клятву давати - на Біблії, обіцяючи бути зразком правдивості і чесності не тільки в суді, але і в повсякденному житті. Це багатьох зобов'яже. Будь-який чиновник, що приходить у владу, повинен пройти школу присяжних.
Якби позови суддів та інших чиновників, незадоволених люстрацією, розглядалися в суді присяжних, чи багато у них було б шансів?
Тепер наступне: свідки. Це теж активна частина громадянського суспільства. Але ті, хто був у цій ролі, хіба затишно себе почували?
А ось у книзі історика Наталії Яковенко «Паралельний світ» прочитав, що в судах Великого князівства литовського свідками могли бути тільки «люди добрі». І було це не фігурою мови, а юридичним терміном. «Люди добрі» - це ті, хто міг себе утримувати, походив з нічим не заплямованого роду, проявив хоробрість на війні, був віруючим і вів моральний спосіб життя («не заглядав у шинок»). Тому, коли хтось кричав: «Люди добрі, вбивають!» - він закликав громадян у свідки. Такий свідок відчував надану йому честь. І він не міг збрехати: на кону стояла репутація всього роду.
За свою журналістську кар'єру не пам'ятаю жодного випадку, коли посадили за дачу неправдивих свідчень. А в США, наприклад, свідок клянеться на Біблії, брехня під присягою вважається клятвопорушенням і карається 10-12 роками в'язниці. Далі. Особливо цінні свідки повинні б отримувати винагороду, адже вони виконують важливу державну обов'язок - забезпечують виконання правосуддя. І, звичайно, необхідні програми захисту свідка.
Свідчити на користь добра і засуджуючи зло - хіба це не висока честь для громадянина?
Третє. Влада в країні належить народу. І ніхто, в тому числі і судова влада, не може вказувати, як йому діяти в кінцевому рахунку. Для цього народ повинен знати все.
Я думаю, що Януковичу доповіли, хто в КС голосував за скасування Конституції, а хто проти. І, напевно, кожен президент обізнаний про подібні розклади. Але чому тоді не весь народ? Звітуючи про голосування щодо скасування Конституції в жовтні 2010 -го, голова КС Головін натякнув, що у деяких суддів були «особливі думки». Але імена приховав. Скільки їх було, їхні імена? До цих пір відомо лише про одну людину - Віктора Шишкіна. А інші сміливці?
Чому б нашому Президентові не нагородити цих мужніх людей, які виступили проти тиранії? Чим поганий, скажімо, нагрудний знак з невибагливою назвою: «Чесний суддя»?
Ми пам'ятаємо, як трагічної зими цього року голова Оболонського райсуду Києва Ірина Мамонтова відмовилася заарештувати схоплених «Беркутом» майданівців і змушена була подати у від ставку. Її приклад наслідували ще 36 колег. На тлі 8- тисячного суддівського корпусу країни це небагато, але тим більше ми повинні знати імена всіх. Вони ж теж внесли свою дещицю в нашу спільну перемогу.
Я повірю, що ці судді в майбутньому не переступлять межу закону.
Я повинен знати все про суддю, який береться вирішувати мою долю або долю моєї країни: його заробітки на стороні, його вілли і яхти, бізнес членів його сім'ї, ким він працював раніше, які процеси вів і на чию користь. Які його політичні погляди, нарешті.
Адже якщо суддя приховує свої політичні погляди - він становить небезпеку...
Я повинен мати право на відведення (саме на відвід, а на клопотання про відвід) судді, який був звільнений люстраційною комісією, але відновлений іншим, таким же корупційним суддею. І якщо навіть який-небудь умовний Родіон Кірєєв втримається на посаді, він залишиться без роботи.
Багато хочу? Але ж суддя за визначенням повинен користуватися повагою і довірою. Чи не так?
Євген Якунов. Київ.
Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація