МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  /  

 

Суддя В. Фролов: "Судова реформа по-українськи. Найвищий посадовий суддя вимушений виконувати обов’язки на найнижчій суддівській посаді"

 

Європейський суд з прав людини повідомив (повідом. ECHR-LUkr1/1R HH/VBO/oco від 19.03 2015) про розгляд справи за зверненням судді. В якому йдеться:

Відповідно до Закону України «Про арбітражний суд» від 04.06.1991 р. створені арбітражні суди. В цьому законі в третьому розділі «Статус судді господарського суду …» (ст. ст. 23,26) передбачалось призначення та звільнення з посади голови, заступника голови та судді господарського суду Верховною Радою України на підставах, вказаних у статті 26 Закону. Крім того, в господарському суді передбачалось дві судові інстанції, різні суддівські посади з різними повноваженнями. Повноваження першої судової інстанції передбачалось посадою судді суду області. Повноваження другої судової інстанції передбачалось посадою голови та заступника голови суду області.

Верховною Радою України від 31.01.1992 р. №2082-ХІІ «Про призначення голів арбітражних судів Кримської АРСР, областей та міста Києва» його призначено головою арбітражного суду області безстроково (ст. 23 ЗУ «Про арбітражний суд»).

Це суддівська, а не адміністративна посада, більш того, це найвища суддівська посада в системі господарських судів України, так як на цій посаді він мав повноваження судді першої та другої судових інстанцій та був членом Пленуму Вищого господарського суду України і виконував адміністративні повноваження, які невід’ємно пов’язані з суддівською посадою та повноваженнями (ст.ст. 8,25 цього Закону).
На час прийняття Конституції України 28 червня 1996 року в Україні діяла двох ланкова система судів, загальні та адміністративні на чолі відповідно з Верховним судом та Вищим арбітражним судом. Судді члени Пленуму цих судів мали найвищі суддівські посади в країні.

Відповідно до п. 12 ч. ІІ Перехідних положень Конституції України «Судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до дня набуття чинності цією Конституції, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені».

Законом України «Про господарські суди» (нова редакція Закону від 21.06.2002 р. №2538-111) слова «арбітр» та «арбітражний» у всіх відмінниках відповідно замінені словами «суддя» та «господарський». Статтями 20,21 цього Закону встановлено, що Голова господарського суду має статус судді господарського суду. Статус судді господарського суду закріплений у Конституції України, ЗУ «Про статус суддів» від               15. 12. 1992 року та в інших законах.

Законодавством, яке регулює статус судді, чітко передбачено, що звільнення та переведення з цієї посади можливо лише органом, який призначив його на цю посаду, тобто Верховною Радою України, та на підставі положень, передбачених відповідним законодавством (ч. 5 ст. 126 Конституції України).

Відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. №19рп/2004 п. 1.3 ч. 2 «не допускається зниження рівня гарантії незалежності та недоторканості у разі прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів». У  п. 1.1 цього рішення вказано, що незалежність суддів забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання, призначення на посаду та звільнення з посади.

В Україні суддя - це посадова особа, посада судді визначається нормативним актом, виданим органом про призначення на посаду судді. Відповідно до вказаної в акті посади ведуться в суді, у якому він працює, штатні та штатно-кошторисні документи. Відповідно до вказаної в акті посади (постанови Верховної Ради України), в судді, Головою суду видається відповідний наказ про призначення судді на цю посаду, такий порядок встановлюється і для звільнення з посади судді. Та на підставі наказів Голови суду ведуться штатно-кошторисні документи.

Є очевидним, що при проведенні судової реформи в 2001-2002 роках, відповідно до прийнятої Конституції України (1996 р.) були ліквідовані як суддівські посади посада Голови Вищого господарського суду та його заступників, а також посади голови та заступника голови господарських судів області, також ліквідовано в господарському суді області другу судову інстанцію з утворенням апеляційних господарських судів. Верховна Рада України законодавчо не врегулювала переведення цих осіб на відповідні суддівські посади, що призвело до грубого порушення статусу судді та розправи над неугодними суддями.

Посадові особи судової адміністрації при відсутності правового механізму щодо звільнення його з посади Голови господарського суду та відсутності наказу про звільнення його зі цієї посади та наказу про призначення на посаду судді цього суду, який видається згідно з п. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про судоустрій України» на підставі акта про обрання суддею (такий акт також відсутній) внесли не правдиві дані в штатний розклад та штатні кошториси щодо його посади судді.

Звільнення його з посади Голови суду обмежує права закріплені Конституцією України, такі, як право на працю та право виходу у відставку, щодо отримання суддівської винагороди відповідно до посади, яка визначена в Законі Верховною Радою України, та одержання довічного утримання відповідно до посади.
Державна судова адміністрація України листом від 30.08.2007 №Ф-616/07 "Про надання відповіді" повідомила, що порушень законодавства щодо його суддівського статусу не знаходить, без посилання на докази та чинні нормативні акти, що свідчить про проведення не належної перевірки (акт перевірки відсутній). З листа вбачається, що відповідь надано поверхово.

Не погоджуючись з висновком викладеним у листі Державної судової адміністрації України від 30.08.2007 №Ф-616/07, він звернувся з адміністративним позовом від 15.10.2007 року до Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності та спонукання вчинити певні дії.

Провадження за цим адміністративним позовом про визнання дій Державної судової адміністрації щодо ухилення від перевірки обґрунтованості зменшення розміру та невиплати йому заробітної плати з 06.09.2004 по 07.02.2005, а також щодо відшкодування витрат на службове відрядження в період з 05.09.2004 по 07.09.2004 протиправними, а також про зобов'язання Державної судової адміністрації провести штатний розклад та штатні кошториси по господарському суду у відповідності до Постанови Пленуму Верховної Ради України від 31.01.1992 №2082-ХІІ, було необґрунтовано довгим, оскільки воно тривало майже сім років: з 25 жовтня 2007 року по 26 вересня 2014 року.

Розгляд справи здійснювався з порушенням процесуального законодавства, а саме:
- без явки представника відповідача в судове засідання;
- безпідставними неодноразовими перервами в судовому засіданні, без зазначення конкретних дат наступних засідань, без повідомлень про проведення судового засідання, без повідомлення про оголошення рішення, без обов’язкової технічної фіксації судового засідання;
- відсутністю суддів для проведення судового засідання, що в подальшому призвело до того, що справа тривалий час не розглядалась;
- рішення винесені без публічного оголошення;
- судом не вирішено спір щодо його прав та обов’язків заявлених до відповідача;
- не обґрунтованою відмовою судових інстанцій в задоволенні позову, а саме посиланнями на відсутність грошових коштів в Державної судової адміністрації та що Державна судова адміністрація не являється відповідачем.
- судами при винесенні процесуальних актів не було розглянуто другу вимогу адміністративного позову щодо зобов'язання Державної судової адміністрації привести штатний розклад та штатні кошториси господарського суду у відповідності до Постанови Верховної Ради України від 31.01.1992 №2082-ХІІ (в якому вказана суддівська посада «голова господарського суду»).

Затягування розгляду справи призвело до необґрунтованості рішення.

Державна судова адміністрація України, яка є відповідачем по справі, не виконала свої обов’язки щодо організаційного забезпечення судового процесу, що призвело до того що справа була розглянута в нерозумні строки та не забезпечено розгляд справи незалежним судом.

Судовий розгляд справи був не ефективним та затягнутим, при тому, що судді, які розглядали справу та відповідач, Державна судова адміністрація України, добре обізнані, що призначення та звільнення з посади судді, питання фінансування судді є елементами незалежності судді, як невід’ємної складової їх статусу та регулюються тільки законами які їм добре відомі. Для того щоб перевірити чи відповідає посада судді в штатно кошторисних документах посаді судді вказаної в постанові Верховної Ради непотрібно десятиріччя.
Крім того, потрібно мати на увазі, що Державна судова адміністрація України, яка є відповідачем по справі на законодавчому рівні відповідає за організаційне забезпечення функціонування судів України, в тому числі й судового процесу.

Держава не вирішивши питання на законодавчому рівні та не встановивши правового механізму звільнення його з посади голови суду області, позбавивши його суддівських повноважень, які він мав, поставила суддю в залежність від політичного рішення, що є не допустимим.

Таким чином, зазначені факти призвели до необґрунтованих рішень. Розгляд справи здійснювався не ефективно та значно затягнувся. Держава не змогла в найкоротші строки встановити правомірність зняття з посади судді, і призначення на іншу посаду без його згоди, та не встановила правильність нарахування винагороди відповідно до посади на яку суддя призначався, а саме Голови господарського суду. Розгляд справи тривав майже сім років, що являється необґрунтованим затягуванням процесу. Порушені ст.6 та 13 Конвенції про захист прав людини.

Чи приведе нова судова реформа до виправлення допущених помилок та не допущення таких помилок покаже час, але те, що діється зараз показує, що суддям сподіватися немає нащо, так як прислів’я  «Ліс рублять - тріски летять»  як принцип, продовжує діяти й надалі та  приводить до того, що  попри найкращі наміри страждають невинні.   

В. Фролов
Суддя,
Кандидат юридичних наук,
Заслужений юрист України
м. Миколаїв

Джерело: В. Фролов
22.04.2015

Сьогодні
24 липня 2019

Анонс подій:

 

 


Архів заходів Центру>>


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi


 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація