МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Архів  / Cемінари, конференціі, зустрічі 

 

Untitled Document

Л. М. Горбунова,
заступник Міністра юстиції України

 

Чинне законодавство України та Європейська конвенція з прав людини

 

Обравши шлях незалежного розвитку і закріпивши це в Конституції, Україна підтвердила своє прагнення розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, одним із основних принципів якої є забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Підтвердженням цього стала ратифікація нашою державою Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до вимог згаданої Конвенції права і свободи людини становлять абсолютну цінність, є невід'ємні і належать кожному від народження. В будь-якому суспільстві вони є важливим інститутом, за допомогою якого і регулюється правовий статус особи, межі вторгнення в її особисту сферу, встановлюються гарантії захисту і реалізації її прав і свобод. Тому їх забезпечення - одна з найголовніших функцій держави.

Не випадково, що центральне місце в конституціях сучасних держав відводиться правам і свободам людини і громадянина. Так, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституція України, норми якої є нормами прямої дії, проголосила, що людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Вона ставить права людини в центр державної політики. Конституція встановлює, що держава відповідає за свою діяльність перед людиною. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Для гарантування можливості користування всіма правами та свободами людини і громадянина держава повинна забезпечити механізм реалізації прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав і основних свобод людини.

Положення у сфері дотримання прав людини в Україні є неоднаковим, у деяких сферах відзначається певний прогрес, але зберігаються серйозні проблеми. Багато положень Конвенції все ще очікують на прийняття законів. Тому, на практиці, дійсні права людини часто не відповідають європейським вимогам в цій галузі.

Розвиток та конкретизація прав і свобод нормами галузевого законодавства, відповідними законами мають свої особливості, що ґрунтуються на специфічному змісті прав і свобод, закріплених Конституцією України та Конвенцією про захист прав і основних свобод людини.

Закони, що приймаються з метою конкретизації прав і свобод, не можуть і обмежувати останні у їх змісті. Закони мають знаходитись у повній відповідності зі змістом прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, відповідати міжнародно-правовим стандартам та інтересам суверенної України як держави правової і демократичної.

Отже, можна зробити висновок про те, що Конвенція про захист прав і основних свобод людини є основою для подальшої законодавчої та іншої нормотворчої діяльності, її норми мають особливе пріоритетне значення у правовій системі України.

Міністерства, інші, центральні органи виконавчої влади України, в межах компетенції, спрямовують свою роботу в напрямках законодавчого врегулювання існуючих проблем, організаційного сприяння дотриманню прав та свобод людини. На сьогоднішній день можна констатувати певні досягнення в цій сфері.

Так, однією з гарантій дотримання прав і свобод людини і громадянина, закріплених в Конвенції, є їх кримінально-правовий захист.

Відтворення статті 3 Конвенції, що забороняє катування, міситься в частині другій статті 28 Конституції України "Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню ".

Ця норма відтворює також відповідні положення Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання, прийнятої в 1984 р., учасницею якої є Україна.

Згідно з чинним законодавством вчинення катувань та інших видів жорстокого поводження з людиною з боку будь-якої особи становлять собою тяжкий злочин, відносно якого заборонені всякі посилення на "наказ вищестоящого начальника або державної влади", "виключні обставини" та інше.

Ряд положень Конвенції, що стосуються прав людини на свободу та особисту недоторканість було закріплено у Конституції України, зокрема, статті 29.

Так, кожній людині було гарантовано право на свободу та особисту недоторканість. Законними обмеженнями цього права визнано лише арешт, затримання та позбавлення волі особи у порядку, передбаченому законом.

З метою реалізації права, закріпленого статтею 29 Конституції, держава гарантує кожній особі з моменту затримання право на захист шляхом закріплення у законі сукупності процесуальних прав, використання яких надає можливості особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні правопорушення, відстоювати свої законні інтереси.

Крім цього, гарантується право користуватися допомогою захисника. В окремих випадках, передбачених у законі, на осіб, які здійснюють досудове провадження, і суд покладається обов'язок забезпечення участі захисника у справі.

Однак слід відмітити, що наведені конституційні положення в дію ще не увійшли.

Згідно з пунктом 13 "Перехідних положень" протягом п'яти років після набуття чинності Конституцією ще зберігається існуючий порядок арешту, тримання під вартою, затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину. Підстави тримання під вартою має визначити закон.

Всі шість підстав можливого обмеження свободи, які визначені у частині першій статті 5 Конвенції, знайшли своє відображення у кримінально-процесуальному законодавстві України.

Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду" передбачає відшкодування шкоди у повному обсязі за незаконне засудження, незаконне притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття та тримання під вартою...(частина друга ст.1 Закону);

відшкодування заробітку та інших грошових доходів, не отриманих у наслідок незаконних дій (пункт "1" частини першої статті 3 Закону).

Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", зокрема, частина перша статті 5 встановлює для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади, і згодом реабілітованими відповідно до статті 1 цього Закону, грошову компенсацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.93 р. № 112 було затверджено Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям.

Право кожної людини при порушенні відносно неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, закріплене у частині першій статті 6 Конвенції, гарантовано Конституцією та законами України.

Так, відповідно д6 вимог статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Конституційні вимоги щодо незалежності суддів знайшли своє відображення у положеннях Кримінально-процесуального кодексу України. Так, згідно положення статті 18 Кодексу при здійсненні правосуддя в кримінальних справах судді незалежні і підкоряються тільки закону, вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.

Суд вирішує передані йому справи безсторонньо, на підставі фактів і відповідно до закону.

Щодо забезпечення особі можливості захищатися від обвинувачення (пункти "б" та "с" статті 6).

Частина третя статті 46 Кримінально-процесуального кодексу України передбачає випадки обов'язкової участі захисника.

Відмова від захисника не може бути прийнята також при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру (п.5 ст.46 Кримінально-процесуального кодексу України).

Знайшла своє відображення також і стаття 7 Конвенції. Згідно положення, закріпленого частиною другою статті 57 Конституції України, - "ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення".

Права осіб закріплені у статті 2 ("право особи, визнаної судом винною у вчиненні кримінального злочину на перегляд вищою судовою інстанцією винесеного їй вироку і призначеної міри покарання" та статті 3 (право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження Протоколу 7 забезпечуються згідно вимог чинного законодавства України.

Право обвинуваченого на перегляд його справи вищою судовою інстанцією, зокрема, передбачена статтею 2 Протоколу 7 можливість виправлення судових помилок після вступу в силу кінцевого вироку у разі відкриття нових обставин, при тому як фактичного, так і правового характеру, забезпечено можливістю перегляду вироку, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили у касаційному порядку (гл.29-30 Кримінально-процесуального кодексу України) у порядку нагляду (гл.31 Кримінально-процесуального кодексу України) та за нововиявленими обставинами (гл.32 Кримінально-процесуального кодексу України).

Так, судова помилка, допущена судом першої інстанції при вирішенні справи і не виправлена касаційною інстанцією, може і повинна бути виправлена судом наглядової інстанції.

Відповідно до положень Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження підлягає відшкодуванню в повному обсязі (стаття 1 Закону).

Проект Кримінального кодексу України, робота над яким продовжувалась більше шести років і який був схвалений Верховною Радою України в другому читанні, в повній мірі відповідає досягненням наукової думки, вимогам законодавчої техніки, відображає тенденції судової практики, зберігає необхідне наступництво основних інститутів кримінального права, спрямований на охорону прав і свобод громадян України, інтересів суспільства і держави.

В його основу лягли принципи, які усталилися в теорії кримінального права, апробовані багаторічною практикою і дають змогу уникнути різних тлумачень, а також повністю відповідають нормам міжнародного права.

Так, в проекті знайшли своє втілення такі принципи як законність (немає злочину - немає покарання без вказівки на те в законі), принцип особистої відповідальності за наявності вини особи, гуманізм, принцип справедливості (індивідуалізації), відповідальності та ряд інших.

Безсумнівно, прийняття нового Кримінального кодексу України дозволить забезпечити належний правопорядок у нашому суспільстві, сприятиме більш ефективному, дієвому захисту прав і свобод громадян.

Суттєвим кроком на шляху реформування правової системи України з метою підвищення гарантії дотримання прав і свобод людини і громадянина стало прийняття 24 березня 1998 року Закону України "Про державну виконавчу службу", яким визначаються основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус державних виконавців та їх соціальний захист.

21 квітня 1999 року був прийнятий Закон України "Про виконавче провадження", яким визначаються умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Крім цього, в даний час ведеться робота по доопрацюванню проектів Кримінально-процесуального та Цивільно-процесуального кодексів України.

Зазначені проекти направлені на реформування відповідно до Конституції України та Конвенції про захист прав і основних свобод людини цивільного та кримінального судочинства та покликані в повному обсязі реалізувати права і свободи людини і громадянина.

Слід вважати, що певний та суттєвий крок зроблено Міністерством юстиції на шляху вдосконалення і реформування системи кримінального правосуддя в Україні.

Проведена робота по організації і розробці Концепції державної правової політики у галузі прав людини.

Рамковий документ "Про Засади державної політики України в галузі прав людини", розроблений Мін'юстом, затверджений Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 року. Цей документ розроблено на виконання зобов'язань, взятих Україною під час її вступу до Ради Європи, які зафіксовані у резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 190 від 26.09.95.

Документ є програмно зобов'язуючим актом, який спрямовує на найближчу перспективу діяльність усіх державних органів, службових і посадових осіб і якому мають відповідати проекти відповідних законів та інших нормативно-правових актів. Він є визначником, критерієм їх соціальної обґрунтованості і прийнятності.

Основним завданням документу є реалізація засадних положень про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка має відповідати перед людиною за свою діяльність.

Вся робота з підготовки нормативно-правових актів, яка проводиться Міністерством, спрямована на додержання основних прав і свобод людини і громадянина, які закріплені в Основному Законі України - Конституції та в Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Серед основних завдань, що стоять перед Міністерством юстиції України, є забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина. Одним із засобів реалізації цього напрямку роботи є здійснення правової експертизи та державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпаюгь права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Уже понад 7 років ця робота здійснюється Міністерством юстиції України відповідно до Указу Президента України від З жовтня 1992 р. № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" (із змінами від 21 травня 1998 р.) і направлена на попередження порушень чинного законодавства, яких припускаються органи виконавчої влади, що за своїм статусом мають право видавати нормативно-правові акти.

Кожний нормативний акт, що проходить реєстрацію в Міністерстві юстиції України, проходить обов'язкову експертизу з точки зору відповідності вимогам Конвенції про і захист прав і основних свобод людини.

Міністерством юстиції України розроблено низку проектів законів України у галузі, прав і свобод людини і громадянина, які на даний час розглядаються Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів.

Так, на виконання положень, закріплених в Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (стаття 33 Конституції України). Міністерством юстиції розроблено і подано до Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про Єдиний державний реєстр фізичних осіб та порядок їх реєстрації", яким передбачається врегулювати питання щодо створення та ведення Єдиного державного реєстру фізичних і осіб, а також питання щодо реєстрації цих осіб. Відповідно до цього проекту Закону інститут прописки має замінити система реєстрації. З метою захисту прав і свобод людини і громадянина Мінюстом розроблено такі законопроекти:

- проект Закону України "Про судоустрій";

- проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" (щодо організаційно-правових основ надання дозволу на проникнення до житла чи до іншого володіння особи та інше);

- проект Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення" (щодо порушення строків виплати заробітної плати);

- проект Закону України "Про внесення доповнень до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

- проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України "(стосовно захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві);

та ряд інших проектів.

Для забезпечення нормальної реалізації відносин між людиною і державою, зокрема щодо відносин власності, Міністерством юстиції розроблено проекти Законів України "Про власність", "Про реєстрацію прав на нерухоме майно", які зараз знаходяться на розгляді у Верховній Раді України. Зазначені проекти спрямовані на розвиток положень статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. У проекті Закону України "Про власність" пропонувалося визначення правового режиму власності в Україні, зокрема приватної власності, правові основи набуття, здійснення і припинення, а також захисту прав власності. Це безпосередньо стосується права власності громадян. Прийняття проекту Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно" сприятиме створенню в Україні системи державної реєстрації прав на нерухоме майно, яка має забезпечувати реєстрацію всіх прав на нього, сприяти реалізації передбачених Конституцією України гарантій прав громадян на нерухоме майно, їх захищеності, забезпечуватиме право громадян на підприємницьку діяльність, передбачене у статті 42 Конституції України.

В Міністерстві юстиції України опрацьовувалися такі проекти законодавчих актів, які подані на розгляд Верховної Ради України і при опрацюванні яких враховувалися положення Конвенції про захист прав і основних свобод людини: "Про громадські організації", "Про мирні збори", "Про політичні партії", "Про вільність віросповідання і релігійну діяльність", "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про національні меншини в Україні", "Про реабілітацію та забезпечення прав осіб з числа національних меншин, що зазнали репресій та були депортовані з території України", "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

На виконання вимог Конвенції щодо права на свободу вільних зборів і свободу асоціації з іншими було прийнято Закон України "Про благодійництво та благодійні організації", який визначає загальні засади благодійництва, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, гарантує державну підтримку її учасникам, створює умови для діяльності благодійних організацій відповідно до законодавства України.

Крім того, Міністерством юстиції та його органами на місцях здійснюється реєстрація громадських об'єднань. З кожним днем політична активність громадян підвищується, про що свідчить і зростаюча кількість зареєстрованих партій та громадських організацій.

01.12.98р. прийнято Закон "Про молодіжні та дитячі громадські організації, який визначає державні гарантії забезпечення діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій спрямованих на реалізацію права громадян на свободу об'єднання у громадські організації, визначені в статті 36 Конституції України.

17 вересня 1999 р. прийнято Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Для реалізації статті 2 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод і людини про право кожного на освіту прийнято Закони України "Про загальну середню освіту" та "Про професійно-технічну освіту".

На реалізацію гарантій держави щодо забезпечення доступності і безоплатності дошкільної та вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвитку позашкільної освіти, а також права громадян на безоплатне здобуття вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, встановлених Конвенцією, розроблені проекти Законів України "Про дошкільну освіту", "Про державну підтримку позашкільної освіти", "Про вищу освіту".

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998 р. № 557 "Про Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про і захист прав і основних свобод людини", представництво Кабінету Міністрів України в Європейському суді з прав людини покладається на Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Виконання Уповноваженим своїх функцій забезпечується Національним бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яке створено у складі центрального апарату Міністерства юстиції України.

Для більш оперативного отримання інформації з усіх регіонів України при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції створені Регіональні відділення Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до покладених на Національне бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини повноважень, цим підрозділом Міністерства юстиції України здійснюються не тільки заходи по захисту інтересів держави в Європейському суді з прав людини, але й по попередженню звернень громадян України до Європейського суду з прав людини, а також по експертизі законопроектів на їх відповідність вимогам Конвенції.

Але на сьогоднішній день в Україні є не мало проблем з імплементацією Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Найперша і найголовніша на сьогодні - це, звичайно, те, що не все законодавство України приведено у відповідність з вимогами Конвенції. Для уникнення цього в рамках Спільної програми між Радою Європи та Європейською Комісією для України проведено ряд заходів по порівнянню українського національного законодавства та вимог Конвенції про захист прав і основних свобод людини з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини. В цих заходах взяли участь також представники Національної юридичної академії. Результатом має стати заключний семінар, на який будуть запрошені представники Верховної Ради України, Верховного Суду України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України для кінцевого аналізу національного законодавства з точки зору вимок Конвенції.

Крім того, українські суди повинні враховувати Конвенцію в своїй судовій практиці. А це означає, по - перше, необхідність мати текст Конвенції, а також прецеденту практику Європейського суду з прав людини українською мовою. Адже Конвенція стала частиною національного законодавства України, і кожна особа може звернутися до національного суду з заявою про порушення його прав. На сьогоднішній день до Європейського суду з прав людини звернулось близько 1500 громадян України з заявами про порушення нашою державою вимог Конвенції. Щодо 35 заяв було прийнято рішення про взаємодію з Урядом України. Основні питання, що порушуються в заявах наших громадян, стосуються умов утримання осіб, засуджених до виняткової міри покарання, права на справедливий судовий розгляд та права вільного користування власністю. 7 заяв визнані Європейським судом прийнятними до розгляду. 2 заяви завдяки матеріалам, підготовленим Міністерством юстиції України, були виключені з реєстру Суду.

Для вирішення питання застосування судами України вимог Конвенції Міністерством юстиції України проводиться велика освітницька робота. Так, на протязі минулого року для західного, південного та центрального регіонів були проведені семінари, в яких взяли участь експерти Ради Європи та Європейського суду з прав людини, а також судді, представники Департаменту виконання покарань. Міністерства внутрішніх справ та Міністерства юстиції. Крім того, в навчальній програмі на Курсах підвищення кваліфікації працівників юстиції при Міністерстві юстиції України введено постійно діючі лекції по питанням дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Міністерством юстиції України готуються методичні рекомендації для судів України по дотриманню вимог Конвенції. Але цього, звичайно, не достатньо для напрацювання цілої системи застосування Конвенції національними судами.

Звичайно, проблеми по імплементації Конвенції в національне законодавство та національну судову практику існуватимуть ще певний проміжок часу. Але спільними зусиллями ми зможемо подолати їх, що, безперечно, призведе до демократизації нашого суспільства і всебічному дотриманню прав людини в нашій державі.

 

 Семінари, що відбулисяся

 

ЦЕНТР СУДДІВСЬКИХ СТУДИЙСЕМІНАРИ, КАЛЕНДАР ПОДІЙНОВИНИ
СУДОВА ВЛАДА НА УКРАЇНІСУДОВА ВЛАДА ШВЕЙЦАРІЇСУДДІВСЬКИЙ КОРПУС УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНІ ПРОГРАМИПРАВОВІ АДРЕСИ ИНТЕРНЕТФОРУМКОНТАКТ
Сьогодні
23 жовтня 2017

Анонс подій:

 



Архів заходів Центру>>


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi


 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація